Світлана Яремчук.
7 годин(-и) тому

Сентиментальна історія, як дівчинка з Славянська чекала-чекала на Правий Сектор, але так і не дочекалася.
Вставлю "свої 5 копійок" про біженців.

Живе собі звичайна сім'я киян:
він - Коля- киянин, вона - Люда - вже сім років як киянка (сама зі Слав'янська) і мала донька.

За час життя в Києві Люда навчилась говорити по-українськи. Коли приїжджає до нас в гості, то просить: "Балакаємо тіки українською".

В Слав'янську живуть Людині мама, сестра та племінниця. Щороку як тільки у Люди починається на роботі завал вона відправляє малу до мами. А цієї зими мама нянчила малу в Києві.

Як у багатьох родинах з весни почались щоденні дзвінки: "Що-як?".

З посиленням бойових дій почались вмовляння "Переїжджайте". Ті - ні в яку. Тоді Коля сказав: "Завтра перекривають всі дороги і починається "зачистка". Дівчата не стали питать, шо означає зачистка, слово мало вагомий ефект і через день вони були в Києві.

Почали як всі українці: сльози радості й суму, хліб-сіль.
А далі - щоденне життя.

Сестра боялась виходити з дому. Бо "Правий сєктор поймаєт і ізнасілуєт". Малу теж не пускала. Коля і Люда намагались переконати. Сестра трималась міцно.

Десь тиждень.

Потім Коля якось прийшов напідпитку, стукнув кулаком і сказав: "Хватіт ху...ньой страдать! Занімаємся дєлом!"
Сестрі: "Ти по образованію кто? Мєдік? Завтра ідьош іскать работу. Может по дорогє найдьош правий сєктор, ізнасілуют - успокоішся".
Мамі: "Мама, Ви єдєтє к моєй мамє в сєло. С малой. Рєбьонку нужен свєжий воздух".

Минув місяць. Сестра працює медсестрою в лікарні. Дивується доброзичливості людей. Правий сектор так і не знайшла.

Звикає до київської моди.
Нешодавно збиралась на святкування дня медика. Люда з подругою змусили вдягнути гарну сукню. Бо "у нас в Славянскє носят бріджи ілі штани, ну, чтоб убєгать удобнєє било".

Потім верталась: "Отдайтє штани і футболку. У мєня плєчі і ногі голиє!".

Не віддали. Сказали, шо в штанах на п'янку, тобто свято, не пустять. Дрес-код такий.

А мама повинна приїхати на Колін ювілей. Коля з Людой хотіли на тиждень забрати. Але мама сказала: "Только на виходниє. Нам з Галіной Сємєновной скоро картошку капать. Сейчас варєньє із бєлого наліва варім. Прієзжайтє".

Дзвонили в Слов'янськ. Сусіди казали, що квартира ціла. Місто ще не розчищене. Міни й трупи щодня знаходять.

Коля сказав: "Пока здєсь сідєть".

Сидять. Працюють. Племінницю в школу записали. Вчить українську.

Люді "женіха" шукають.
Бажано з правого сектора.

В когось є на прикметі?

(с)