Пака царя нєту викіну простинь с фєйсбука,
Ссанимі тряпкамі нє брасать!
Ітак, рєцепт плова!

PLOV!!!
В мене вчора питали за плов. Це дуже довго писать, бо плов, це як якась Махабхарата чи “Слово о полку Ігорєвом”… Довга і епічна хрень, короче… Постараюсь коротко настільки можливо… Сразу отвічаю на всі вчора висказані подозрєнія: плов не підгорів і не іспортився, і води там хватало, то з мене фотограф такий просто. Підгорілого плову бути не може, він або є, або нема… Підгорілий плов не їсться,а подлєжить немедлєнному і безжалосному викиданію…

Короче для плова потрібен казан і вогонь на дровах… Шо робить якщо нема казана і вогню?- Нічого… Як пише адепт плову постсовецького пространства Сталік Ханкішиєв, якщо цього нема, то жарте картоплю… Пловісти вони такі жосткі безкопромісні люди достаточно, як хірурги… Цей же Сталік, напрімєр, абсолютно вміняєма людина, але якщо втручаються в його пловопроізводство, то він становиться бєшений і неотвратімий… Сам лічно наблюдав, коли на безвинну репліку однієї френдеси “Сталик, я вот положила в плов черный перец и у меня получилось вкуснее», він їй відповів: «халвы туда еще положи, дура йобаная…» Да, кулінарні войни в сєті вони такі – безжалосні…

Казан має бути узбецьким. Або харківським. Вони, в принципі однакові, ну не зовсім. Узбецький стоє 350 баксів, а харківський – 100. Ну мені один узбек на Володимирському ринку сказав про харківський: “Панимаєш, брат, - в ном духа плова нєту”… Я йому повірив…

Харкіський казан абсолютно нормальний, але його треба “вижарить”, бо він у маслі. Треба поставить котьол на сильний вогонь і тупо його палить часа два. Потом помить і змазать оливковим маслом.

Інгредієнти на 10 персон

1. Баранина (2 кілограма) – окремо ребра, окремо - чисте м’ясо (можна телятину)
2. Морква – 10 штук великих (краще стару, а не молоду)
3. Цибуля – 10 штук (також велика)
4. Зіра – пару столових ложок (продається у узбеків на ринку, треба брать чорну, а не сіру)
5. Барбарис – не канхвети, а сухий такий, пару столових ложок (тоже у узбеків)
6. Часник – пару головок (почистить верхню брудну кожу і оставить цілим)
7. Перець гострий (красний і зелений) – залишить цілим
8. Ізюм (дрібний) – чашка (необов’язково)
9. Сіль (по вкусу)
10. Вода (чиста)
11. Рис – це саме важне. Рис називається дев-зіра. Він буває білий і “червоний”… Я більше люблю білий. Ще є рис ферганський “Лазар”, ну в мене з ним не сложилось чогось

Якщо морква сильно молода, то вона дуже водяниста, краще її нарізать звечора, щоб просохла. Не потерти, не змолоть, не дай боже, а саме нарізать. Такими полосками по півсантиметра завширшки і сантиметрів по 5-ть завдовжки… Це довга робота, ну вона себе оправдує.

Утром рано встать і поставить казан на вогонь. Промить і замочить рис у комнатної температури воді часа на два. Порізать цибулю полукольцами. Коли казан нагріється, то кинуть туди масло. Оливкове, або краще – з виноградних кісточок, воно не горить. Вообще-то, варто було б туди кинуть курдючний жир з барана, ну це в наших краях рєдкость. Курдючний баран росте года чотири, а хто ж його буде стільки тримати… Узбеки продають на ринку хлопкове масло, ну вони його іспользують не того, що воно супер-пупер, а того шо воно дешевше. Не варто, короче…

В гаряче масло кинуть цілу цибулину в шкурі і прожарить її до чорноти, вона забирає ненужні запахи. Я в цьому особого смисла не замітив, ну ритуал є ритуал…

Викинуть цибулину, обжарить ребра і вийнять…

Кинуть усю цибулю. Жарить так щоб не сгоріла, ну щоб в ній не залишилось води. На глаз. Кинуть м’ясо. Жарить до коричневої корки. Знять з ребер м’ясо і покласти в казан. Покласти зверху моркву, потрусить зірою, закрить кришкою. Через десять хвилин перемішать… Жарить дальше хвилин двадцять, поки все не обжариться прімєрно однаково… Посолить, добавить зіри ще…

Залить кип’ятком все це діло пальців на два. Покласти часник, перець і барбарис а також ізюм і ребра без м’яса. Посолить ще раз… Це буде називаться зірвак. Зірвак треба трохи пересолювать, бо рис потом забере сіль. Тепер хай вся ця хуйня на маленькому вогні кипить часа два… а ви вже заслужили випить, то випийте трохи…

Через дві години вийміть перець, часник і ребра. Ребра викиньте, а часник і перець одкладіть в сторону.

Процідіть і акуратно покладіть зверху рис. Залийте все це кипятком на два пальці, або даже менше (краще через дуршлаг, щоб не розрушить рис, бо він, сука, нєжний). Добавте дров, щоб вся субстанція масляна піднялася від кипіння і обняла рис зірваком, а потім уберіть дрова майже повністю… Хай так готовиться хвилин двадцять… Зніміть з вогню і оставте під кришкою хвилин на двадцять. Візьміть блюдо і викладіть рис, а потом зверху все інше. Виложіть зверху перець і часник, якщо його до того часу не ззіла собака, або хтось не роздавив в п’яному угарі брудними ногами…

До плову треба зробить салат дуже простий: цибуля, помідори, уксус, сіль, кінза.

Всьо. Тепер можна празнувать і напиваться. Якщо ви готували плов особисто, то можна в цей день публічно купаться без трусів і розказувать похабні історії, вам в цей день все прощено… Потом треба попить усе що є в домі, дать собаці вилизать остатки плова з казана (вона буде дуже благодарна) і лягти спать. Потом – встать – доїсти плов, допить все шо не було допито по нєдосмотру раніше, доїсти київський торт, який завалявся в холодільнику з майських і обсудить неблагодарних гостєй… Потом знову лягти спать… А утром треба піти в спортклуб і замітить шо устойчівий і красівий прес десь дівся, падла… На питання в спортзалі: ну як плов? – треба мрачно отвічать: плов-плов, хуйов…

Вроді всьо… може щось забув, то питайте в лічку, бо плов це красіво, ну сложно…

І саме главне. Пловісти – страшні шовіністи і бандерівці, які абсолютно не сприймають чужих совєтов і рекомендацій. АБСОЛЮТНО НЕ СПРИЙМАЮТЬ!!!! Тому, коли хтось із знатоків захоче написать, допустім, що сіль краще брать жопою, а барбарис перед приготуванням необходімо класти в нору барсука, то це все буде забанєно безжалостно…. Плов це як рібьонок – свій самий лучший…