2Cy (18.06 в 16:30) № 536248
-----------------------------------------
Сидимо цієї неділі в Бонні на набержній в кафешці. Я, дружина, і подруга. Подруга живе в Німеччині, моя дружина дуже добре німецьку знає. Замовлення робимо німецькою, я полу-англійською, а між собою єссно українською спілкуємось.

Підходить офіціантка, поклала меню, поздоровалась, помічаю, що вона якось хитро посміхається собі під носа. Ну, думаю, мабуть просто помітила, що ми туристи і смішно між собою розмовляємо і смішно вибираємо що би таке ото замовити. Потім принесла замовлення, туда, сюда, пообідали, попросили рахунок, кажемо, що розраховуватись будемо карткою. Пішла за терміналом. І весь час з якоюсь хитрою ледь помітною посмішкою. Приносить термінал, поки то да сьо ми собі спілкуємось, обговорюємо яка фігова кава була, шось там ще, пін-код, туда-сюда, данке шьон кажемо, вона розвертається, щоб уходити і з пів оберту видає: СЛАВА УКРАЇНІ! Ми не задумуючись єссно: ГЕРОЯМ СЛАВА! І пішла така собі каза, ти панімаєш?! І ми тільки після цього трохи в ступорі: а-аа... то єсть получається шо вона... е... ну тіпа.... ну получається шо да... Ну тіпа з наших...

Прімєчаніє. Така історія ніколи б не сталася з російькомовними українцями ;)