Знову звонило руське ТВ. Якась нова тактика у них. Кажуть: украинские эксперты часто отказываются с нами общацца. Мы атдаем сібє атчет, что русские СМИ иногда излишне субъективны и искажають вашу точку зрєнія... Но вы бы магли прієхать к нам прямо на прямой эфір и выразіть свайо мнєніє, мы аплатим вам праєзд и праживаніе... Да, останній раз мене так колись мінти заманювали в витрєзвітєль на жд-вокзалі, год двадцять назад, і їм це таки удалось... Ну я вже навчений... Кажу,- я б судовольствієм, тім болєє, з оплатой проживанія, ну в даний момент я сиджу на цепу прив’язаний до батареї за те, що не смог утром сразу вспомнить, хто Степан Бандера по гороскопу... О восьмій вечера прийде пан сотник, одв’яже мене і поведе гулять і в туалєт в парк, то я в нього спитаю... Ну я думаю, шо він вряд лі согласиться. Бо мені треба довечора напам’ять вивчить колонку Ірини Фаріон "Лупайте ту скалу", я її должен розказувать на йолку... Я думаю, можна так зробить: оплатіть мені праєзд і проживаніє в любу страну НАТО, напрімєр на Гаваїй, то вони тоді мене одпустять, бо вони НАТО бояться, прімєрно, як ви правого сєктору. Я там пройду псіхологічеську реабілітацію (учоні кажуть, шо треба тижнів дванадцять), а потом уже приїду до вас і, возможно, даже останусь там жить і участвовать в общєственной жизні, я знаю напам’ять стіхі о совєцком паспорте Маяковсього і можу стать ефектівним ідєологічеським оружієм протів хунти... Знову кинули трубку, даже не дослухали... Нема контакту між народами, короче, безнадьога...