Карочє жесть.
На момент виходу черга і давка лише збільшилась. Працівники шукають по 1-2 хвилини прізвища в списках, хоча ті перейменовані. Трохи гаркнув, вони на мене, кажуть голодні, двоє суток там сидять. Кажу, то вам їжі принести чи шо? Неси, кажуть. Що? Порося смажене, горох варений, зажралися там карочє.
Але заніс нарізки, батонів, води посуду, стало трохи легше. Ніби і я зробив якийсь вклад. Всі ж ці люди волонтери фактично..
Коли заходив вдруге градус на дільниці підвищився. Працівники голови підняти не можуть, над ними нависає народ. Але розходяться одиниці і це добре.