Звернення льотчика–снайпера командира 18 окремого вертолітного загону Місії ООН зі стабілізації у ДР Конго полковника Андрія Когута
Звернення льотчика–снайпера командира 18 окремого вертолітного загону Місії ООН зі стабілізації у ДР Конго полковника Андрія Когута
Шановні колеги, бойові побратими!
Звертаюся до вас як командир окремого бойового авіаційного підрозділу, полковник, льотчик–афганець, який понад 35 років проходить службу в Збройних Силах Радянського Союзу, України.
Події останніх днів змінили моє ставлення до країни–сусідки, у якій проживає багато моїх друзів. 2 травня була збита пара вертольотів МІ–24, загинув екіпаж. Загиблі –мої колеги, офіцери, з якими ми виконували бойові завдання під егідою Місії ООН. Там було по–справжньому “гаряче”, вони вижили в Африці, але загинули від рук російських найманців. Повторюсь, саме чужоземців, які прийшли в мою країну і вбили моїх друзів!
Як людина військова, я розумію, що здійснити постріл із ПЗРК спроможний лише професіонал. І цей факт вкотре підтверджує, що з українцями воюють не сепаратисти Донеччини, а навчені та підготовленні армійці. Вони знищують нашу символіку, натомість піднімають на державних будівлях прапори іншої країни – Російської Федерації. Висновок зрозумілий: почалася відверта, жорстока і безпринципна агресія сусідньої слов’янської держави. Той факт, що бойовики використовують “живим щитом” місцеве населення, ховаються за жінок, дітей, і звідти стріляють, показує усю мораль цього протистояння. Вже доведенні факти, що цими вбивцями керують люди із ГРУ ГШ РФ. Я свідомо не називаю їх офіцерами, адже той, хто ховає розпізнавальні нашивки, свої погони, та підняв автомат на братній народ – не може бути офіцером. Дивлячись на їх обличчя з екрана телевізора, я припускаю, що колись ми проходили службу в одній – Радянській – армії. І як людина з досвідом стверджую: таких покидьків ганьбили в усі часи в офіцерському колективі.
Складно зрозуміти і позицію простих росіян. Їхнє вище керівництво розпочало війну проти братнього народу, який вигнав свого президента – найбільшого в історії крадія. Ми засуджували ісламістів, які здійснювали теракти в найбільших російських містах, разом переживали трагічні події із заручниками Норд–Осту, підтримували антитерористичні операції спецназівців на Північному Кавказі. А тепер братній народ мовчки сприймає політику Кремля по відношенню до України.
Колись нас вчили, що війна за рідну землю – священна. Так є і цього разу. Ми на своїй землі, під своїми прапорами і захищаємо суверенітет і кордони держави, яку визнав увесь світ. Як льотчик, який вже неодноразово використовував авіаційне озброєння і знає ціну життю, заявляю: вороги, які вбили моїх друзів і колег, знайдуть тут смерть. Я особисто, усі бойові льотчики України зроблять все можливе, аби окупанти відчули горе на нашій землі. Ми пишаємося українськими офіцерами, прапорщиками, сержантами і солдатами, які протистоять злочинцям. Пам’ятайте: військові льотчики з вами! У нас достатньо професіоналізму, навичок і моральної витримки, аби знищити ворога!
Слава Україні!