Є один молодий резервіст з-під Житомира, нагально мобілізований до нашого війська, про перебіг служби якого я час до часу дізнаюся. Пару тижнів назад привезли їх десь в Донецьку область, куди саме він і сам зрозуміти не може. І сиділі вони там якийсь час не те що без бронежилетів, але навіть без польової кухні. Час до часу приїздили на квадроциклах сепаратисти і обстрілювали їх табір і пости з автоматів. Одного бійця застрелили саме через відсутність броніка.
Наприкінці минулого тижня бронежилети привезли, кухня приїхала. Але бійці свято переконані, що все це добро раніше не доїзжало, бо розкрадалося начальством десь по дорозі.
До речі, про офіцерів. Їх безпосередній командир в приватних розмовах розповідає бійцям, що присяга то добре, але як попруть росіяни, то не варто геройствувати, а краще здатися відразу в полон, бо вони крутіші. Чи може таке підняти бойовий дух, питання риторичне.
Але ось цікаво те, що самі бійці, між тим, почали відстрілюватися на власний розсуд по сепаратистам. І наказу там ніякого їм не треба було спеціального, бо як вони виявили, в Статуті все й так прописано, що робити, як в тебе якесь падло стріляє. Може броніки і гарячий гарч на них так вплинули, а може просто набридло. Трьох бандитів врешті підстрелили. Пошпорталися в кишенях і знайшли документи громадян РФ. Роздягли, викинули там де підстрелили, трупи на ранок зникли. Що характерно, в новинах про цих загиблих ми не чули навіть від росіян.
А також долітают до мене чутки, що таких розстріляних - де нашими солдатами, а де і місцевими жителями, яким набридли бандюки і "гастролери", - все більше і більше поблизу териконів і по кущам валяється на Донбасі. "Легалізувати" їх російське телебачення не може, бо така річ сильно підриває сьогоднішню пропагандиську установку на просування тези про безпорадність українців перед експортованим російським тероризмом та неготовність українських силовиків стріляти в росіян. Крім того самі ті трупи громадян РФ, яких, звичайно, можна спробувати видати за місцевих мешканців, але в наші часи швидкісного інтернету дуже вірогідно, що якісь однокласники їх впізнають десь під Калугою.