— Якась своєрідна зневага до життя.

— Правильно ви сказали — «зневага до життя». Вона притаманна людям із того регіону. Недарма звідти колишній президент країни, на якого Анатолій Дмитрович дуже подібний. Я би взагалі сказала, що Коньков — то Янукович у футболі: та ж манія величі («Мене знають у цілому світі!»), та ж нездатність на добрі справи, те ж невміння досягти вершин самотужки, без сторонньої допомоги. Про його організаторські здібності свідчить ще й такий випадок. Коли Коньков завершував кар’єру гравця, то підійшов до Валерія Васильовича Лобановського (якого я дуже поважаю, а з його дружиною Адою товаришувала) й сказав, що хоче бути начальником команди, тобто обійняти пост, який тоді належав заслуженій людині — Михайлові Михайловичу Коману. Проте Лобановський був проникливою людиною, тож одразу відповів: «Тобі можна бути начальником хіба що тюрми!». Це — вичерпна характеристика.