— Після приходу до влади Конькова не намагалися повернутися у ФФУ?

— Ні, я вже сказала, що пережила інсульт, я на пенсії, яка тут робота?! Із Анатолієм Дмитровичем я кілька років сиділа в одному кабінеті, наші столи розміщувалися поруч, десь отак — мій, а тут — його (у цей момент Клавдія Іванівна показує місце розташування робочих місць. — О. Н.). А у цілому він пропрацював у Федерації десь півтора десятиріччя: мав посаду тренера, відповідав за КФК. Утім, кажучи «тренер», іду проти правди, бо спеціаліст він так собі: успіху не мав ніде, ні в донецькому «Шахтарі», ні в національній збірній України 1995 року… Ви, до речі, знаєте, як він утратив цю посаду?

— Офіційна версія гласила: «за станом здоров’я». Неофіційно повідомляли, мовляв, не впоравсь із завданням — вивести команду на чемпіонат Європи. Хоча там іще до нього все завалив заслужений тренер СРСР Олег Базилевич.

— Я вам більше скажу — існує ще одна неофіційна версія, правдива: після одного з поєдинків того відбіркового циклу Анатолій Дмитрович хильнув зайвого, то його Григорій Суркіс вигнав із бази й заборонив більше там з’являтися.