Taras Shamayda
Після вчорашніх докладних коментарів Тенюха і Гайдука, "очних ставок" в телефірі міністра оборони з невдоволеними кримськими військовими ситуація прояснилася. Перепрошую, що піддався загальній істерії і гнав на командування. Як виявилося, докладні накази всім військовим частинам і кораблям давно віддані, зв'язок з усіма командирами підтримується. Факти такі: військам (більшості) у Криму наказано захищати кораблі й частини, в разі спроб штурму застосовувати зброю. Там, де наказ виконують чітко й рішуче, у т.ч. беруться за зброю, роблять попереджувальні постріли, відкидають ультиматуми окупантів, кораблі і частини залишаються в наших руках. І нема ніякого "кривавого місива", "винищення беззахисних моряків" тощо. Там, де здаються без бою - росіяни захоплюють об'єкти. Щодо сімей військових - командування давно запропонувало вивезти їх усіх на материк, проти практично всі сім'ї відмовилися, а деякі військові не хочуть виконувати наказ (чи навіть приймають присягу Росії), посилаючись на загрозу родинам. Так це провина командування чи перетворення армії в якийсь дистадок? Усі звернення, в яких кримські військові вимагають від Києва "віддати наказ", означають насправді не відсутність наказу, а небажання терпіти складні умови воєнного часу. По суті, вони вимагають евакуювати їх з Криму, що командування вважає на цьому етапі (доки армія нарощує сили в межах усієї країни) - недоцільним. І позиція командування видається цілком логічною: є військова служба, присяга, воєнна ситуація, наказ, який є частиною стратегічного задуму. Треба або його виконувати, або не звинувачувати Київ у неіснуючих гріхах.