Ivan Semesyuk
Ну дивіться, все просто. Візьмемо цей довбаний Крим.

В Україні люди встали і подолали кримінальну диктатуру. На місце Межигірського Упиря прийшли особи, з якими цілком реально домовлятися за розширення всіляких кримських автономій, і т.д. Замість цього кримчани, або геть пасивні, або надають перевагу новій кримінальній диктатурі, ну або це 300 проукраїнських спартанців, котрих треба срочняком рятувати. Це очевидно.

Висновок - ніяка автономія Криму взагалі ніколи не була потрібна, в принципі. Це все пиздьож і галіма провокація. Накуя кріпакам автономія?

Єдина автономія, котрої потребують ці совітські повоєнні переселенці, це автономія від всього українського.

І не кажіть, що оце ж треба було більше уваги приділяти, бо це до дупи.

Показовий приклад. З життя.

В одному селі, на Київщині, живе 400 селюків вкраїнців. Вони вельми проукраїнськи налаштовані, хоча й трохи вайлуваті. А серед них вже 30 років живе одна тьотя, родом з Уфи. Тьотя совітської національності, російського походження.

Ця пизда, ясна річ, абсолютно не сприйняла нашої революції. Але найдивнішим фактом є те, що за 30 років в українському селі вона не спромоглася навчитися говорити по-нашому. Вопше.

Ну а тепер уявіть собі сотні тисяч таких тьоть і дядь переселенців. Будь-які, навіть найделікатніші спроби просунути щось українське серед них, приречені. Насильницькою українізацією для них є навіть тихий напис на коробці сірників - "сірники", а нє "спічкі". Просто вони щиро ненавидять все інакше. Чому? Це окреме питання.

Або народ Криму повстане проти кримінальної окупації, як це зробила велика Україна, або ні.

Ні - то ні.