Несенюк:
Скандал перед матчем «Шахтар» — «Вікторія», коли значна частина глядачів під час хвилини мовчання повелася по-скотинячому, почавши свистіти і скандувати «Беркут!», не був випадковим. Далися взнаки понад 20 років шаленої українофобії. Її насаджували в Донецьку практично всі місцеві можновладці. Не оминули і футбол.

Пригадую, запитав кілька років тому одного з колег-журналістів, що працює в «Шахтарі», чому на матчах команди в Донецьку не чути жодного українського слова. Це ж таки чемпіонат України. У відповідь очі колеги налилися так, ніби я спробував схилити його до статевого збочення. Ненависть до всього українського — норма життя для сучасного Донецька. Ця ненависть ніби висить у повітрі, її відчуваєш після кожного слова рідною мовою, сказаного в присутності місцевих.

Думка про те, що саме україноненависництво переважної більшості місцевого населення призвело до постійних поразок у Донецьку національної футбольної збірної України, давно зріла не лише в мене, а практично в усіх уболівальників. Можливо, лише називали це явище усі по-різному. І ось на «Донбас Арені» 27 лютого відбулася ганьба, яку, за всього бажання, не витлумачити інакше, і всі це побачили.

Бідолашна УЄФА витрачає купу грошей, борючись із расизмом на футбольних аренах. А те, що зробили скотиноподібні донецькі «уболівальники» — це гірше, ніж расизм. Хоча формально вчинене ними свинство не потрапляє під купу заборон, вигаданих УЄФА для запобігання расизму. Європейські чиновники не винні. Хіба могли вони уявити, що можна проклинати безвинно загиблих і прославляти їхніх убивць під час хвилини мовчання?

Офіційні особи в Донецьку вдали, що нічого не сталося. Мало що там хто кричав? Залишимо їх на самоті з їхньою совістю чи тим, що в них на тому місці залишилось. Безпричинна звіряча ненависть у підсумку все одно була покарана. Це сталося на футбольному полі, де «Шахтар» програв скромній чеській команді, яка уся коштує менше за якого-небудь Бернарда. Цією поразкою донецький клуб позбавив УЄФА необхідності дискваліфікувати стадіон за ганебну поведінку глядачів. Не здивуюсь, коли черговий суперник «Шахтаря» в єврокубках взагалі відмовиться їхати до Донецька. Бо ж у Європі все бачили і все чули.

Відмовитись грати у Донецьку могли би і українські команди в тому разі, якщо ганьба на «Донбас Арені» не буде найближчим часом розглянута і належним чином оцінена офіційними футбольними органами. Розумію, що в душі більшість нинішніх футбольних начальників готові, навпаки, нагородити тих аморальних потвор. Але час нині інший. Упевнений, що всі ми заслужили, аби на українському стадіоні не славили вбивць. А ті, хто гадає, що «Донбас Арена» і сам Донецьк — це не Україна, дуже сильно помиляються. І дружно побіжать в разі чого виправляти ці помилки. А може зробити це одразу?