http://cl.ly/image/1u161h2B382s
На фото моя дружина.
Вона на це заслужила.
Скільки за 3 місяці вона убила нервових клітин, скільки виплакала, як і скільки допомагала людям – цього не передати. З 18-го на 19-те всю ніч і весь ранок аж до приїзду автобусів із заходу ми разом з нею і друзями ламали і тащили все що горить на барикади.

Вона така не одна і є люди, як робили більше за неї і за мене, але за неї я дуже радий. Я сподіваюсь, що тепер вона буде менше плакати.

Але загиблих ми не забудемо ніколи і оплакувати їх будемо вічно. І це правда.