Я не щойно з Майдану, але звідти. Я після того просто моральо не витримав і трохи випив за Героїв. Не зміг витримати це без сліз там. При мені привезли тіла одного Героя, у якого залишилось четверо дітей, у іншого - дитина-сирота, мати померла трохи раніше. Це не просто трагедія.... це піздець. На Майдані атмосфера дуже моторошна. Там люди готові вбивати. Це не жарт. Поки ми тут з вами філософствуємо з приводу теорії змов, політики, видаємо себе супер-пупер аналітиками або тролями, там.... це просто....

Я живу тут. В епіцентрі подій. Мені 15 хвилин до самих подій. Я вам скажу, що навіть в 15 хвилинах все не так як насправді. Тому тим, хто не перетнув барикаду вприципі немає що взагалі говорити.

Коли ти там, то все по іншому. Я розумію тих людей, які саме зараз потребують смерті Януковича. Я розумію тих, хто відчуває подих Майдану. Як би ви не глузували з Ляшко, але він людина. Він і Кличко - це ті люди, які в екстрених ситуаціях проявили себе як люди. Все інше - то гівно.

Герої не вмирають.
Янукович навіть смертю не обійдеться, йому це не вибачать. Його нащадкам не вибачать. Це клеймо. Цей рід вже проклятий.