Я сьогодні підвозив з Михайлівської в морг на Дорогожичі хлопців не-то із самооборони не-то із пс. Морг охороняється, щоб не почали палити трупи.
Ну не хлопці, а чоловіки років по 35-40. Худенькі, щупленькі. Але спокійні-спокійні.
У одного з них вбили дядька (42 роки) і сина знайомої (19 років). Коли ми їхали вони розповідали , що сьогодні на даху жовтневого палацу взяли якогось снайпера і як один з них (той, що втратив близьких) захищав його від своїх побратимів. Пізніше він дізнався, про смерть дядька, якого вбив снайпер. Можливо це був той, кого він захищав. Я не відчув ніякої злості в його словах, ненависті, просто спокій. Я був в шоці. Йому зателефонувала жінка і вони обговорювали смерть дядька. Була така фраза: "Я думаю вона (дружина загиблого) була готова до цього, бо вона знала, що він не відступиться.". І вони не відступляться. Сто відсотків.