Україна зразка 2014 року не вартує жодної смерті. Це не та цінність, за яку варто віддавати життя. Я вважаю принизливою кожну нашу смерть за Україну, де буде Юго-Восток, Крим та інші поціновувачі «Беркуту». Тому для Західної та Центральної України (базової сили революції) настав час цивілізаційного вибору: якщо ми зараз зі свого розбурханого човна не викинемо юго-восточний баласт – він нас потопить (чи в кращому випадку поверне до гавані Януковича). І досить себе дурити! Регіони, які хочуть Януковича, повинні його отримати на своїй території. Але – без нас, і це мене цілком влаштує. Якщо ж вони теж його не хочуть – то хай скажуть. Поки вони мовчать, мій заклик буде таким: у свободолюбивих регіонах повинні НЕГАЙНО створюватися альтернативні органи влади на чолі з конкретними прізвищами. Також треба НЕГАЙНО створювати спеціальні Фонди, на рахунки яких (а не в бюджет Януковича) будуть перераховуватися податки.

У світлі вищесказаного я хочу висловити глибоке обурення нічними погромами у Львові. Треба не громити міліцію – а СТАВАТИ міліцією. Треба захоплювати не приміщення – а ВЛАДУ. Це означає, що т.зв.Народна Рада повинна терміново проголосити прізвище нового керівника обласної міліції (чи альтернативного утворення, яке буде виконувати її функції). Те саме – з міської міліцією. Те саме – з керівником виконавчого комітету області, який буде альтернативою О.Салу. Якщо цього не станеться в найближчу добу, то нічні події будуть не революцією, а мародерством малолєток. Настав час дорослих рішень: якщо Народна Рада не здатна (чи боїться) брати під контроль ВЛАДУ (а не приміщення) – то пропоную розходитись по домам, позамітавши за собою сліди. І звільнити місце для тих, хто може і знає.

А тепер дозвольте звернутися до відчайдушних людей на Майдані Незалежності. Це будуть не мої слова:
Вольтер: «На війні найчастіше вигравав відчай».
Цицерон: «Мир повинен бути перемогою, а не домовленістю».
Тит Лівій: «Умови миру прописує не той, хто просить миру – а той, хто його дає».
Карл фон Клаузевіц: «Ніколи не воюй із противником надто довго, а то він пристосується до твоєї тактики».
І головне – Ернст Хайне: «Коли виходиш віч-на-віч із ворогом, говори собі: «Я не хочу боротися з тобою – я хочу вбити тебе».

Прошу сприймати усі ці вислови (особливо останній) як рецепт поведінки щодо Головного Зла.
(Остап Дроздов)