Пише молода вчителька з Кривого Рогу, яка "відбувала повинність" на янучарському антимайдані. Простудилася. Батькам не признається, бо тато піде бити морду директору школи. Ім"я дівчини не називаю.

"10 раз берусь написати про те, як нас, вчителів, виганяють на майдани підтримати партію Регіонів, і нічого з цього толкового не виходить. То переповнюють емоції, то слів не можна дібрати, а то соромно зізнатись у тому, чому ми, похнюпивши голови і заховавши очі, все-таки туди їдемо.

Отже, схема така. Підтримати, виручити і т. д. тебе просить така людина, якій ти не можеш відмовити. При чому це робиться не в приказному порядку, а так, як прохання, ніби ти сам згоджуєшся їхати на майдан.

Потім збираються величезні автобуси, набиті людьми (в основному бюджетниками), і прямують колонами на Київ не дивлячись на снігопад і слизьку дорогу. Приїзд на майдан близько третьої години ночі.

Відразу попереджують, триматися свої колони, нікуди без відома не відходити і залишити свій номер телефону для постійного зв"язку. Близько доби люди стоять на одному місці, оточені колом тітуш.

Розцінки такі: одна доба - 200 грн. Тебе можуть і нагодувати, тільки тоді отримаєш 150 грн. Від"їзд додому знову ж таки вночі. Ось на такі муки доводиться йти заради підтримки президента..."(с)

Мій товариш, що працює вчителем в одній із Київських шкіл, розповідає про схожу ситуацію - директора "нагинає" районне керівництво, а той вже ходить і просить педагогів зробити йому послугу і вийти на антимайдан...