"– Що ви відчували, співаючи гімн України перед таким довгоочікуваним і принциповим боєм?

– Мені постійно хотілося плакати. Я на саундчек прийшла і в мене комок в горлі стояв. Це був такий якийсь стан, який важко передати словами. Ти розумієш, що це відбувається з одним з найкращих чоловіків України, нашим спортсменом, нашою гордістю, і просто бути в команді, бути на рингу – це такий стрес, від якого дух перехоплює. Я співала і одночасно боролась з почуттям, що от-от заплачу. Я намагалась всю енергію помістити в кожне слово. Звичайно, легше вийти і заспівати під фонограму, як це зробив Кобзон. При тому, що його фонограма була двадцятилітньої давності з його молодим ще голосом. Мені здається, що набагато справедливіше співати наживо. Я навіть обіграла декілька слів в гімні. Співаючи «і покажем, що ми браття», я намагалась і мімікою, і жестами закцентувати на цих словах якнайбільше уваги публіки."
...
"Мало того, мені ще й мікрофон тричі міняли перед виходом. Той, який мені в результаті дали, це взагалі, не побоюсь цього слова, якась совдепія. Також мені відмінили вушні монітори, бо сказали, що буде Путін."

http://www.radiosvoboda.org/content/article/25128482.html?fb_action_ids=520365191375675&fb_action_types=og.recommends&fb_source=other_multiline&action_object_map=%7B%22520365191375675%22%3A441650065955202%7D&action_type_map=%7B%22520365191375675%22%3A%22og.recommends%22%7D&action_ref_map=%5B%5D