2MGUkrMaks (05.10 в 13:43) № 3153971
-----------------------------------------
Є аргумент який можна використати в якості поступки - відмова від територій по принципу Фінляндії. Ми готові від них відмовитись в обмін на прямі гарантії ядерних держав (ядерну парасольку), безумовну всеосяжну авіаційну підтримку в разі повторної агресії та заморозки по лінії лбз. Зараз ми ще спроможні ставити такі умови.
Цього буде достатньо щоб головпідари могли оголосити "перемогу".
Плюси для нас переважають мінуси і це очевидно - перезавантаження влади. В першу чергу військового та економічного блоків. Створення балістики, ефективна ппо і авіаційна складова це те що зробить наступну агресію дуже дорогою. Практично неможливою. Це саме те чого нам зараз не вистачає для вирівнювання шансів. В якості додаткового стимулу для Європи може виступити аргумент про тіснішу співпрацю з Китаєм. Або або. Нам треба вижити і тут вже не до "герої не вмирають" (вмирають) і розмазування соплєй про щит Європи. Нехай або воюють з нами або не заважають виживати.
Ця влада веде нас до деградації та капітуляції - зрозумійте, що ми цю війну програємо потихеньку. Треба видихнути. Нааіть такою дорогою ціною.
Я особисто черг із бажаючих у військо не бачу. Воювати з тих хто не воює всі хочуть до побєдного канца, але тільки до моменту початку особистої участі в обороні. Тут зразу починаються танці з бубном: бронювання, підкуп лікарів, липові довідки або просто починають ховатись по кутках. Так, іноді поодинокі випадки є коли приходять в БПС, але ми програємо війну на землі, піхота стирається, а заміни або немає або вона дуже неякісна. Люди зрештою простловиснажені (я особисто так точно), діти 5й рік ростуть без батьків та і просто не можуть нормально вчитись навіть на тому низькому рівні який є. Що буде у наступні кілька років? Деградація.
Ми не витягуємо цю війну економічно, по суті країна банкрот і долар по 100 скоро буде за щастя. Ми не маємо чим забезпечувати ті пільги які держава щедро пропонує убд, не маємо як забезпечити фінансування навіть тих ніщенських пенсій які є зараз (хто їх буде платити якщо один працюючий вже утримує 3-4 непрацюючих?). Мої побратими з тих хто ще живий і якось крутиться в цьому війську мають нульовий моральний стан і повну невизначеність у майбутньому. Куди вони повернуться, як будуть лікуватись (бо здоров'я все залишилось тут), з чого жити? Адже всі - і держава і "економічний" фронт про них забудуть щойно вони стануть баластом і звільняться.
От хтось спробуйте поставити себе на наше місце: 3-4-5 років ти тут. Там змінилося багато чого. Ми не адаптовані до цих змін. Хтось плюне і вигрібе, а хтось просто зіп'ється, бо жінка покинула, діти відвикли, здоров'я немає, грошей немає. І чим далі тим гірше, бо держава не придумала нічого кращого ніж виїхати на горбу тих хто вже служить стираючи в пилюку те що залишилось.
Але так не вийде. Люди тримаються на останніх якихось краплях сили волі, хтось просто забив болт. А ззаду немає нікого і нічого. І як тільки ця струна обірветьмя - домовляьись про щось буде пізно.
Гавноеліта втіче по тихих гаванях, а люди залишаться напризволяще.