Танкер взагалі важко вбити повністю. У знаменитому розгромленому конвої PQ-17 йшов радянський танкер «Азербайджан» із вантажем лляної олії (яка спалахує як порох). Він отримав прямі влучення торпед, йому розірвало 9 танків - але екіпаж локалізував пожежу, і судно своїм ходом дійшло Архангельська.

Британський танкер MV Imperial Transport у роки війни двічі розривало навпіл торпедами: ніс тонув, а корму рятували, дотягнувши буксирами, приварювали нову носову частину, і він успішно ходив у море до 1958 року.

До обложеної Мальти доходили наливні судна з пробитими бортами і збитими німецькими «Штуками», що стирчали прямо в палубах.

Тож наші СБС роблять абсолютно правильно, націлюючи саме рубку. Це пожежа, виведена з ладу команда та знищене обладнання. Хтось згорить повністю, комусь заряд влетить трохи нижче: уціліє рація та РЛС, але відсіче гвинтокермову групу.

У обох випадках відбувається класичний Mission Kill. Судно вирушає на багатомісячний простий. Адже це не просто дірку в борту заварити. Відновлення містка — купити нові китайські радари, ехолоти, гірокомпаси та спробувати «подружити» їх із кермовими машинами та двигунами (часто західними, встановленими ще під час будівництва).

На звичайних південних судноремонтних заводах (СРЗ), які звикли чистити днища суховантажами та міняти гвинти, таких вузькопрофільних інженерів-електронників не так, щоб багато. Вони працюють на заводах-виробниках. А це Нижній Новгород чи Астрахань. Тягти туди сліпий танкер потрібно буксирами, через всю систему шлюзів, на верфі, які і так під зав'язку забиті танкерами проекту 15781, що будуються. У результаті: довго, дорого і точно не в цьому навігаційному сезоні.

У Ростові-на-Дону та Азові фізично не може швартуватися і завантажуватися більше суден одночасно через жорсткі обмеження за довжиною причальної стінки та глибиною каналів. У червні 2026 року, через технічні затримки та постійні огляди, загальний середньодобовий трафік наливних суден через Керченську протоку становив лише близько 15–20 одиниць.

Тобто ми зловили їх в ідеальний момент: навантаженими сирою нафтою на шляху до «Панамаксів» і «Афрамаксів» у Чорному морі, що чекають на них, або прориваються до Криму зі світлими нафтопродуктами. Накрили їх просто в чергах біля мосту або на транзиті до Керчі.

Росіяни фізично вже нічим не могли їх прикрити: малі глибини не дозволяють кораблям Чорноморського флоту зайти до Таганрозької затоки та Азову, тому й річка-море суду використовуються для човникових місій. До того ж, танкери, що вціліли, що возили сиру нафту (темні нафтопродукти), не можна по клацанню пальців перекинути на перевезення світлих нафтопродуктів для порятунку логістики армії — танки потрібно довго і ретельно мити і пропарювати.

Гарна операція. І по Криму посилюємо кризу і за бюджетом.

Данильченко