Павлюченко базує)

ПАВЛЮЧЕНКО - БАНДЕРІВЕЦЬ З ПУЩІ:
"ЧИ ДОПОМОГЛИ ТОБІ ТВОЇ ЛЯХИ"? 

 Мене питають - "Чому ти мовчиш про Польщу"? А мені просто немає чого додати - я все сказав ще у 17му році.  Хтось вважає поляків нашими друзями, хтось союзниками, але це точно не я. Допомагати нам за чужий рахунок вони будуть. За свій - дурних немає. Сама сутність польської держави - таскати чужими руками каштани з вогню. Україна зараз для Польщі - захист, нічого більше.

 Хтось може сказати, мов - "Не треба усіх поляків ототожнювати з ПіС". А я згадаю грузинського філософа Мамардашвілі, "Якщо Грузія за Гамсахурдія, то я проти Грузії! Я проти Польщі ПіС та Навроцького. І нічого у найближчі віки не зміниться. Польща - ворог, к переліку ворогів України гірші них тільки бидло. Але вони будуть вимушені не зупиняти нам допомогу, доки існує рф. У 2017му, коли поляки намагалися витерти ноги о наших Героїв минулого та "нагнути" Порошенка, я зробив допис ще на фб. Нехай тут полежить доки я справами зайнятий. Він вчергове актуальний як ніколи.  

 Як же мене бісять наші західні "браття" - скоро Качиньський особисто для мене путіна переплюне по ступіні відрази. Охрінівші "відновлювачі Речі Посполітої" не можуть відкрито вимагати від нас віддати наші західні області, бо тоді доведеться віддавати німцям Східну Прусію з Сілезією, проте вкотре вимагають політичного собі підпорядкування. Хочуть варшавські мрійники за нас вирішувати - хто у нас герой, а хло злочинець. Ще одні вершителі долі України знайшлися. То Янукович на вимогу путіна дав наказ написати спільний з рф підручник історії, а "приручений єврей" Табачник прийняв наказ до виконання, а зараз польські правителі вимагають "шукати українських героїв на наявній війні, а не серед тих, хто приймав участь у каральних діях проти поляків". Мати їх дригало - під це "определєніє" під цей опис у Хмель підпадає, та й всі, хто боролися за Незалежність України! Тобто сволота Вишневецький, який палив цілі села з українцями - польський герой. а Хмельницький - кат та вбивця. "Військоий діяч" часів Другої Світової Бур-Комаровський, який зі своїми АКовцями різав українців, які підтримували УПА - герой та майже святий, а Бандера - сволота та вбивця. Приплили, панове. Пухнастик Качиньський  одразу за президентом Дудою заявив, що доки Україна не буде узгоджувати призначення своїх Героїв з Польщею, їй вовіки Європи не бачити! Приїхали. Я у ступор входжу від м'якотілості Порошенка. Йому нічого не варто було послати гонорових ляхів і у..., і на... - вони кровно зацікавлені у існуванні України в мільйони разів більше, ніж ми у них, бо, вибачте, сцють та страждають діареєю "кляті ляхи" при відчутті  російської погрози, а тому скоріш підтримували та будуть підтримувати воюючих з нею українців, ніж самим вмирати за незалежність. І мріють, мріють кляті ляхи про відновлення власної імперії з польськими Лвовом, Луцьком та Рівне. І мене завжди виводило з себе вічне бажання поляків на чужому горбу до раю в'їхати. 

 Що першим ділом вимагав Пілсудський по відновленню польської державності у 1918му році? Вірно - відновлення Речі Посполітої у кордонах 1772го року, тобто бажав заграбастати у УНР та ЗУНР західні області теперішньої України. Наші "контужені совдепом" марять, мов - "То СРСР прославлений тим, що повернув західні наші області у склад УРСР, забуваючи при тому, що саме ці області були, пробачте, просрані Сталіним, Леніним, Будьоним та Тухачевським по підсумках безславного "Походу на Польщу". А тоді навіть Антанта визнавала "Лінію Керзона" як справедливу лінію розмежування між Польшею та УРСР, яка дивним чином, за малими виключеннями, повторює наявні західні кордони України.

Те, що коїли бійці Армії Крайової у заграбастаних СРСР західних областях України - таке пробачити важко, але цим нехай Вятрович зі своїм Інститутом Пам'яті займається. Головне ж у тому, що самі АКовці та їх лондонські правителі  при жодних обставинах не визнавали ці території ані українськими, ані радянськими. І різали вони українців не гірше за Бандерівців, які воювали за незалежність своєї країни,а не підпорядкування її загарбникам з обох боків! Ну і як не згадати про тактику боротьби "гонорових воїнів". 

 Самі АКовці у військовому аспекті мало чого були варті, проте бажань у них було до хріна та більше, а саме перше - "поиметь" товарища Сталіна у збоченій формі. Як? Та вкрай просто - "захоплювати" міста, ті ж Вільно та Львів, одразу після виходу звідти відступаючих німецьких військ та зустрічати червону армію у якості повноправних володарів українських та білоруських населених пунктів" Приказ такий надійшов з Лондона та польські орли, у намаганні потаскати чужими руками каштани з вогню, почали діяти. Але вони забули, що Сталін був кривавим монстром, проте точно не ідіотом, а дипломатом взагалі видатним. Він спочатку використав АКовців при "звільненні" Львова та особливо Вільнюса, а потім запропонував їм вибір - або вони доєднаються до "червоної" Армії Людової, або у якості альтернативи поїдуть до Сибіру, та й то далеко не всі - більшість зустрінеться зі своїми катиньськими братами. І другу частину запропонованої альтернативи він здійсним на всі сто. 


 У відчаї від того, що вурдалака Їосіфа провести не вдалося, ляхи здійснили останню спробу "кинути" совдеп та підняли "Варшавське повстання", розраховуючи на те, що відіб'ють столицю Польщі перед вступом туди радянської армії, і навіть підрядили під це місцевих "лівих" та комуністів. Любителі вирішили виграти у гросмейстера. Сталін просто зупинив наступ червоної армії та дозволив німцям потопити повстання у крові, і лише потім "тріумфально" взяв місто. Радянські історики язики стерли у намаганні довести, що у червоної армії не було сил на взяття Варшави, але от біда - тодішній начальник штабу червоної армії Василевський письмово свідчив, що сил було більше ніж достатньо і генштаб пропонував йти на допомогу повстанцям, проте Сталін заявив - "Та яке там повстання - дурники пішли на поводу у авантюристів", та наказав перейти до маневреної оборони. 

 До чого я все це розповів? А до того, що не  не цим "хероям" нам вказувати - хто у нас Герой, а хто ні. Не мають жодного права хитродупі поляки, вимазані у українській крові по саму маківку, бути героями у нас, рівно як і навпаки - наші у Польщі. У кожного своє минуле і своє сьогодення, а головне - свої пріоритети та національні інтереси. І спільний у нас з поляками лише один - протистояння рф. У всьому іншому Польща - природний та вічній ворог України, як поляки у більшості вороги для українців. DIXI.