Роман Донік

Давайте трошки рожеві окуляри припіднимемо і глянемо в реальність.

На жаль, маємо певні відмінності в наших успіхах на територіях ворога і ТОТ, та результатами дій ворога на лінії фронту сукупно з нашими прифронтовими територіями.

Дуже шкідливо дивитись в один напрямок тільки там де ми успішно виносим нафтодобувну та переробну інфраструктуру і геть не помічати певні успіхи ворога на землі і розвиток/розширення ударів ворога по нашій логістиці і дорогам.

Ми дивимося відео уражень, черги на заправках, істерики росіян і від цього підіймається настрій.
Ми дивимося на те як, економіка Росії починає пікірувати, і розуміємо, що ми дочекались часу, коли там почались невідворотні процеси.
Ми цього чекали з 22 року і тільки це було нашим шансом на порятунок держави і виграш.
І от зараз це почалось.
Але… Але через втому та довге очікування, більшість з нас, початки процесів які тільки починають гойдати росію, сприймають як майже беззаперечну перемогу.

Є кілька але. І вони не дуже радісні для нас.
Паливо в Росії для війни буде завжди. Ніде не буде, а армію будуть забезпечувати.
На відміну від нас. Бо в нас в першу чергу економлять на військових, щоб електорат не чіпати.
Вже почали економити пальне.
Палива для рос гвардії і омонів буде завжди. Палива для кадирівців для подавлення внутрішніх невдовольств, буде вистачати завжди.
Росія зможе перетворитись на закритий концтабір на якийсь час. Вона вже на нього майже перетворилась.
Тільки на лайтовий. Відключать інтернет і ще деякий час протримаються. На важливі підприємства ВПК та критичної інфраструктури будуть возити людей автобусами.
Деякий час, якщо вирішать йти до кінця, вони протримаються.

І наша задача незмінна.
Протриматися на один день довше.

В це й же час у ворога є успіхи в наземному (І не тільки) просуванні на важливих для нас напрямках.
Частина Харківської області і приміські райони і дороги Харкова, періодично під вогневим впливом противника.
Траси в напрямку Сум, Чернігівська область потерпають.
І зони впливу російських дронів поглиблюються і поширюються.
Це не цікаво більшості людей які не живуть в цих регіонах.
Але ворог в реальності здійснює свої плани по «мертвій» випаленій зоні на прикордонні. Не так швидко як їм хочеться, але здійснює. І зупинятись не збирається.
Те з саме з виходом на кордони донецької та луганської області. Плани не змінились і вони реалізуються. Не таким темпами як росіяни обіцяли, але виконуються.

Але навіть не це саме важливе і загрозливе. Бо це те що ми знаємо, очікуємо і намагаємось мінімізувати наслідки, щоб протриматись довше ніж наступальний потенціал ворога.
Росія системно шукає альтернативні нелінійні дії, які вплинуть на перебіг війни і стійкість ВПК та населення.
Це були удари по енергетиці.
Це були спроби ударів по ВПК.
Зараз це винос логістичних хабів і заправок.
Як і ми.
Так само як ми шукаємо їх.

Ми знайшли рішення яке на стороні та території ворога, дуже успішно реалізується і почали приносити результати. І це дуже добре. Зараз перевага в певних напрямках на нашому боці.
Але Росія за законами війни ніколи не покладається на одне рішення. Вони теж роблять висновки.

Ми радіємо відключеними ретрансляторам в Білорусі і наївно віримо що, Лукашенко перелякався і вже майже готовий відскочити від РФ. Але це не так. Білорусь виживає тільки завдяки РФ.
І якщо РФ запропонує варіант при якому треба буде дурити Україну, а потім завдати одного гарантованого удару, який за їх задумом переломить хід війни, Лукашенко буде ґрату цю роль. Бо він завжди в останню мить надіється відмовитись.

Про що я? Білорусь будує військову інфраструктуру за російським гроші. Будуть мости через які зможуть перекидатись війська. Будуть дороги та місця зберігання/зосередження. Будують військові бази.
Перерізати нам логістику і постачання з Заходу, це була ідея фікс з перших днів вторгнення. Це дуже логічно і 100% дієво.
Напрямок інфраструктури і вірогідних ударів - Ковель- Маневичі- Сарни- Коростень- Чернігів. І далі на максимальну можливу глибину.

Чи зможемо ми нанести ураження ворогу наявними технічними засобами ще по дорозі, або в містах зосередженняна території Білорусі? Зможемо. Чи зможемо ми розмотати на марші танкові полки та розібрати мости?
З тою зброєю що сьогодні маємо, звісно зможемо.

За однієї умови. Якщо будуть ті, хто будуть цю зброю використовувати.
Не послаблюючи південь і схід.
Якщо щось знімемо з півдня, посиплеться південь. Якщо щось знімемо зі сходу, посиплеться схід. Якщо перестанемо завдавати удари в глибину, вони будуть швидко відновлюватись.
В нас нема зараз вільних людей. Нема ТРО і добровольців які закрили столицю і логістичні маршрути з півночі в 22.
Ті хто весь час кажуть - "буду воювати, коли ворог прийде в моє місто", воювати не будуть.

Проста математика. Закон збереження енергії. Щоб десь стало більше, треба звідкись взяти і там стане менше.
Чи є зараз де взяти з фронту? Чи є якісь таємні резерви?
Я особисто сумніваюсь.
З того що вже викликало хвилю хайпа, є інформація що будуть формуватись нові бригади. Але є деталі.
Наскільки мені відомо, буде в тому числі сформуватись кілька бригад сил безпілотних систем. Не знаю скільки.
Знаю, що як мінімум в одній, піхоти в штаті не передбачено. Звісно будуть якісь наземні задачі, розвідка, охорона, евакуація, обладнання позицій, але піхоти "вперед-вперед" не передбачається.

Чи треба нам посилювати безпілотну компоненту? В тому числі щоб посилювати вплив на ворога на його території? Безперечно.
Але ким і чим це робити, якщо всі наявні сили задіяні на фронті?