А сьогоднішні ураження російських заводів можна дійсно назвати - хірургічним. І ось чому бавовна в Оренбурзі - це удар по хребту ракетної програми та виробництву вибухівки на росії.

Коли ви бачите новини про прильоти по черговому російському заводу, то не оцінюйте збитки просто кубометрами згорілого палива чи розбитими дахами. Дивіться на ланцюжки постачання та логіку виробництва далі по болотах. Цього разу в Оренбурзі вилетіли з обойми одразу два об'єкти, які функціонують як єдине ціле - Газопереробний (ОГПЗ) та Гелієвий (ОГЗ) заводи.

Для російського ВПК це не просто збитки, це призупинка ракетних та порохових програм та збій логістичного постачання. Пояснюю на конкретних цифрах і фактах, як один удар запускає ефект доміно від Оренбурга до Казані. І як же воно прекрасно все лягає))

Ланка 1. Пороховий колапс та «сірчана петля»
Для виробництва абсолютно всіх порохів та вибухівки (тротил, гексоген) потрібна сірчана кислота, яка робиться з промислової сірки. Загальний ринок сірки в РФ - близько 6 мільйонів тонн на рік. І тримався він усього на двох гігантах.

Астраханський ГПЗ (№1 у РФ): Виробляв 3,8 мільйона тонн сірки на рік (63% усього ринку). Після успішних ударів наших дронів цей завод фактично зупинився, Росія вперше в історії почала імпортувати сірку та повністю заборонила її експорт.
*Так, це саме той завод, про який я розповідав в травні, що АГПЗ працював два тижні з 10 місяців. А не працював він стільки, бо в 25 році ми ж його ударами і зупинили)*

Оренбурзький ГПЗ (№2 у РФ): Виробляв 500 тисяч тонн сірки на рік. Саме він мав стати «подушкою безпеки» і рятувати порохові заводи після вибиття Астрахані. Тепер прилетіло і сюди. І по цифрах ви бачите, що 500к і 3,8м - не таке вже і велике виробництво сірки. Але всеодно, треба Астрахань було замінити, тому зараз це буде повний імпорт сірки.

І треба вже закрити рейтинг виробництва сірки хоч якимось третім заводом. Для розуміння прірви: третім у рейтингу РФ йде нафтопереробний завод «Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез», але він видає всього 130 тисяч тонн як побічний продукт. Вони фізично не здатні перекрити цей дефіцит. І там також через дрони не все добре)

Російський оборонний кластер (зокрема, Казанський пороховий завод, по якому ми вже раніше успішно
працювали) залишається без базової сировини в повному обсязі. Немає сірки - немає пороху для вибухівки артилерії, снарядів та ракет. Немає обсягу - нема поповнення БК на фронті та складах.

Ланка 2. Гелієвий голод ракетної програми
Оренбурзький гелієвий завод - це єдине джерело рідкого гелію в європейській частині РФ, яке видає 8,8 мільйона кубометрів газу на рік. Так, у них будується Амурський ГПЗ на Далекому Сході, але через логістичний тупик та відсутність спеццистерн возити звідти гелій на військові заводи в європейську частину Росії майже неможливо.

Гелій у ракетній техніці замінити нічим (у нього найнижча температура кипіння на планеті - мінус 269°C).

Він потрібен для наддуву паливних баків у рідкопаливних міжконтинентальних ракетах (усі ці їхні ядерні «Ярси» та «Сармати»), щоб витісняти паливо в двигуни.

Рідкий гелій кріогенно охолоджує тепловізійні матриці в головках самонаведення далекобійних ракет ППО і не тільки. Без цього охолодження інфрачервоні головки та решту теплих пристроїв без такого охолодження просто не
бачать ціль і не можуть рпавльно функціонувати.

Ланка 3. Смерть етанопроводу «Оренбург - Казань»
Оренбурзький гелієвий завод є монопольним постачальником етану високої чистоти для гіганта «Казаньоргсинтез» (група СІБУР, знову Казань!). Вони з'єднані унікальним етанопроводом довжиною понад 600 км. Залізницею возити такі обсяги етану нереально. Оренбург зупинився - етанопровід порожній - Казань задихається без сировини.

А що Казань робить для армії з цього етану? Бо з сіркою в цьому регіоні вже розібрались вище.

Головним тут є виробництво всього вибухового, швидкозгораючого, чи поліетиленового:
- Пластифікатори для твердого ракетного палива (без них не злітають тактичні ракети, РСЗВ, ЗРК і т.д.).

- Авіаційну ізоляцію кабелів. У кожному винищувачі Су-35 чи Су-57 прокладено від 30 до 70 км проводки. Казань робила під них термостійкий зшитий поліетилен, який витримує навантаження до +200°C. Звичайний кабель там просто згорить.

- Полімерні матриці для «Стелс»-покриття нових літаків та гелієві контури охолодження для радарів АФАР (щоб ті могли бачити наші дрони).

Сухий залишок удару по Оренбурзьких заводах за 1200 км від кордону можна знову назвати хірургічним ударом. Високоточним і дуже правильним. Бо замість того, щоб проривати щільну протиповітряну оборону Татарстану навколо казанських оборонних заводів, українські дрони перебили їм головну сировинну артерію за сотні кілометрів звідти, в Оренбурзі. Російський ВПК отримав системний кріогенно-хімічний шок, цифрові наслідки якого вилізуть на фронті вже до осені. Головне дізнатись, на скільки було вражень і чи зупинився завод. Останнім часом - через декілька днів має вже з'являтись інформація про зупинку. Почекаємо)

П.С. Окрім слів губернатора і декілька дуже поганих відео - є ще карта пожеж, яка показує два горіння на заводах. Тому вирішив показати щось дійсно гарне. Це відео з каналу Соняшник, як працює наша авіація КАБами. Українськими КАБами - Вирівнювач!! З нашої вибухівки, нашої системи наведення, з інтеграцією до F-16, але саме ця робота була із Міг-29)

Місюра