Був кілька днів тому в Німеччині на одному публічному заході.

Під час самого заходу був момент, коли я стояв поруч з авто, на якому був розміщений прапор України.

До мене підійшов чоловік із бейджиком «Безпека» і запитав, що це за прапор на авто.

Я відповів, що український.

І тут цей чоловік починає читати мені лекцію про те, що захід є аполітичним і прапори, які за своєю суттю можуть сприйматися іншими як політичні заяви, використовувати не можна.

Я попросив його повернутися на 90 градусів, щоб він міг побачити інше авто, на якому був розміщений прапор США.

На це отримав миттєву реакцію: «Так Україна ж є стороною військового конфлікту, а тут…» — і чоловік замовк.

Витримавши дипломатичну паузу, я запропонував йому почати свою боротьбу за «символьний комплаєнс» із сусіднього авто.

І коли (якщо) він її успішно завершить, ми поговоримо — і я буду готовий обговорити свій випадок. Саме в такій послідовності.

Треба віддати належне німецькому характеру — чолов’яга таки пішов до авто з американським прапором. Там було двоє молодих хлопців, які щось жваво та швидко йому пояснили, використовуючи мову жестів, зокрема середній палець.

Після цього він розвернувся і пішов у мій бік, дивлячись мені в очі з сумом. Але десь на півдорозі змінив напрям руху і пройшов повз, дивлячись в інший бік.

Важко їм буде в Третій світовій.

Дуже важко.