Дуже люблю спілкуватися із злими язиками з Банкової та добрими людьми з банківського сектору України. Вони час від часу дають таку інформацію, яка дозволяє дивитися на події під геть іншим кутом і розуміти не лише наслідки, а й причини. Наприклад, як в історії про інкасаторські автівки, які зухвало використав Орбан у своїй передвиборчій кампанії.

Взагалі, в угорській історії про інкасаторів Ощаду є багато запитань, на які поки що ніхто не дав відповідей. Наприклад, чому інкасаторів була непарна кількість, хоча їх мало бути по 4 на кожну автівку. Про це можуть більше розповісти казначеї банків. А ще — що там робив відставний генерал СБУ, до якого є ще більше питань щодо доброчесності.

Але багатьох одразу здивувала дещо метушлива активність очільника НБУ — Андрій Григорович щонайменше п’ять разів вибігав на медійну сцену з істеричними пасажами. Що виглядало трохи дивно на тлі стриманої, спокійної заяви голови правління Ощаду Каціона. А що ж так?

Щоб зрозуміти, чому Андрій Григорович метався по інфополю, як холостяк по кухні напередодні візиту дами, розповім вам цікаву історію, яку мені розповів один досвідчений банківський експерт.

Одразу варто зауважити, що, звісно ж, Орбан — російський пристосуванець і чисте зло, яке цинічно блокує гроші для України не лише для того, щоб забезпечити собі бонуси на виборах серед свого електорату, а й щоб задовольнити цим Кремль. Але його злочинність аж ніяк не є індульгенцією для українських дешевих клоунів і казнокрадів, особливо для тих, хто своїми діями та заявами допомагає Орбану переобратися.

Отже, якби ви були умовним Алі-Бабою та нажили незаконним шляхом мільярди євро й доларів, яким би легальним способом ви вивезли ці колосальні кошти за межі країни? Банківським платежем? Ні. Процедури compliance та KYC недарма розроблялися Мінфіном США ще з 70-х років минулого століття. Криптою? Теж ні. Усі транзакції залишають фінансовий слід, за яким рано чи пізно прийде ФБР. І не факт, що зустріч із керівництвом Бюро допоможе вам отримати бажане і уникнути відповідальності.

А крім того, крипта — вкрай ненадійний актив. І злі язики з Банкової кажуть, що тут багато чого про це міг би розповісти ексзаступник голови ОП Кирило Тимошенко. Особисто свічку не тримав, але від кількох джерел чув версію, що Кирило відповідав за «паркування» тих самих ярдів, нажитих непосильною працею на «Великому крадівництві», у крипту. І ті ж самі «злі язики» кажуть, що команда найвпливовішого лідера на цьому дуже болісно обпеклася — бо крипта впала. А з чвертю виведеного зовсім сумно вийшло — гроші були вкладені в біржу FTX, яка, як відомо, наказала довго жити. Тому розповідають, що президент, після того як йому у фарбах доповіли про цей провал, образився на прогресивно-технологічного Кирила і не просто звільнив, а взагалі виставив на мороз колишню другу людину ОП. Але про це краще запитати спеціальні органи. Звісно, що можна українські, а можна іноземні. Наприклад, фінмоніторинг США. Але це все згодом, бо потребує процесуальних дій.

А от далі сама історія, де збіг імен, прізвищ та посад — це просто випадковість. Так от, уявіть, що для вас з’являється інший, більш надійний варіант, як для Алі-Баби старої школи, коли на посаду голови незалежного Національного банку України призначають людину, яку ви буквально витягнули з кар’єрної прірви після років не дуже ефективного керування найбільшим державним банком. Людина ця здала своїх попередніх соратників, як склотару, присягнула вам на вірність і готова на все. Уявили?

Тоді схема, яку вам пропонують, виглядає так: «наглядачі» за Ощадбанком організовують простий механізм. Інкасатори банку виїжджають у «відрядження» до Відня (Австрія), де попередньо закуповують у місцевого Raiffeisen Bank, наприклад, 35 млн євро, 40 млн доларів США та 9 золотих зливків вагою по 1 кг кожен. Суть у тому, що після цього інкасатори вирушають не одразу до Києва, а заїжджають, скажімо, до якоїсь умовної Сербії. Там, у відділенні будь-якого сербського банку, вони залишають готівку та золото, а самі — з документами, але порожніми авто — повертаються до України.

Маючи на руках офіційні документи, вони проходять кордон, де ані угорська, ані українська сторона зазвичай не перевіряє фактичну наявність коштів у броньованому авто. Хоча це найслабше місце у цій схемі. Але кажуть, що поки ти даєш можливість російській нафті потрапляти до Угорщини, то і на твої витівки будуть дивитися крізь пальці. Але так — лише поки нафта йде. Вже після перетину кордону інкасаторам передають іншу готівку та золото (ті ж самі суми та вагу), які зрештою і потрапляють до каси Ощадбанку. Державні банки нічого не втрачають, усе доходить до банку згідно з документами, і всі задоволені.

А щоб остаточно виключити всілякі випадковості й форс-мажори та гарантувати доставку грошей з точки А в точку Б, ви призначаєте «смотрящого» за темою. Ексгенерала СБУ, якого насправді навіть охоронцем не взяли б у будь-який банк, бо у нього за плечима кримінальний вирок за корупцію (розкрадання на закупівлях фотокамер для Служби) та брудні історії з часів обміну полоненими. Але як його не призначити, якщо це ваша довірена особа. Довірена настільки, що ваш президент в один день призначає вас обох на посади: вас, умовного Алі-Бабу — на голову ОП, а того генерала — представником України у робочій підгрупі з гуманітарних питань Тристоронньої контактної групи. Номери указів відповідно — №48/2020 і №51/2020. І далі разом із вами там ефективно працює настільки, що злі язики кажуть про налагоджену торгівлю місцями у списках на обмін полоненими. Але це вже зовсім інша історія і, звісно ж, неправда. Чи правда? Ой, тут стільки всього заплутаного. Наразі ж зрозуміло, що саме таку (залежну і готову на все) людину і варто призначити «смотрящим» за процесом «інкасації».

Що ми маємо в результаті: Умовний Алі-Баба отримав у лояльній до агресора Сербії 35 млн євро, 40 млн доларів та 9 кг золота. До речі, саме туди віз свої гроші і дорогоцінне каміння Андрій Наумов, бригадний генерал СБУ, якого до служби привів Баканов і який втік з України напередодні вторгнення.

Повертаємося до нашої історії. У підсумку Ощадбанк за документами офіційно провів закупівлю іноземної валюти. «Найкращий банкір всесвіту» Андрій Григорович зберіг лояльність кураторів і можливість продовжувати сумнівне керування банківською системою країни, що воює. НАБУ залишається ні з чим. Але якщо згадати, що з початку повномасштабного вторгнення інкасація підконтрольного Пишному банку під керівництвом Євгена Драчка-Єрмоленка здійснила понад 15 таких рейсів до Відня, то ця інформація, яку я отримав із банківської спільноти, потребує перевірки. Ну, щоб або підтвердити, що все це балачки, або… закрити цю схему, про яку занадто багато говорять.

P.S. Якщо цих фактів видається замало, запитайте себе: чому з чотирьох гравців ринку (Ощадбанк, ПриватБанк, Райффайзен Банк та ПУМБ), які купують готівку у Raiffeisen Bank (Відень), лише Ощадбанк відправляє своїх інкасаторів безпосередньо до Австрії? Інші три банки отримують валюту на угорсько-українському кордоні, де австрійська сторона самостійно передає їм готівку. Цікаво?

Береза