Трохи про МОК
Це одне з найсильніших для мене фото за всю історію Олімпійських ігор - Мехіко, 1968 рік, церемонія нагородження, де двоє американських атлетів Томмі Сміт і Джон Карлос виходять на п’єдестал босими, в чорних шкарпетках, з кросівками за спиною. Коли лунає гімн США, вони піднімають вгору руки в чорних рукавичках - Сміт праву, Карлос ліву - і схиляють голови. Їм було 24 і 23 роки, і це фото стало одним із найвідоміших спортивних знімків ХХ століття, бо кожен символ був продуманий: чорні шкарпетки без взуття означали бідність чорношкірого населення США, чорний шарф і чорні намиста - пам’ять про лінчування афроамериканців, а чорна рукавичка стала символом вимоги справедливості й рівності. Австралієць Пітер Норман, який стояв поруч, дізнався про акцію буквально перед виходом і одразу підтримав її, прикріпивши до форми значок Olympic Project for Human Rights.
Але МОК зробив те, що робить завжди - вимагав вигнати їх з команди — і їх вигнали. Пройшло понад пів століття, і політика МОК не змінилася:
у Парижі-2024 афганську брейкдансерку Маніжу Талаш із команди біженців виключили за банер «Free Afghan Women», бо це назвали «політикою»;
у Сочі-2014 українським спортсменам фактично не дозволили навіть чорні пов’язки на знак жалоби за загиблими під час Майдану;
після повномасштабного вторгнення РФ у 2022 МОК довго «балансував» і шукав «нейтральні» варіанти для повернення росіян і білорусів у спорт, хоча Росія вбиває цивільних і руйнує міста, зате чудово карає тих, хто говорить правду, за гасла, жести і символіку, використовуючи розмите правило про «політичні прояви».
Владиславу Гераскевичу заборонили виступати в шоломі із зображеннями українських спортсменів, загиблих у війні, пославшись на Rule 50, який забороняє «політичну символіку». МОК десятиліттями прикривається фразою «спорт поза політикою», але сам живе в політиці, грошах і компромісах з режимами, демонструючи подвійні стандарти, толерування допінгу, корупційні скандали і вибіркове покарання спортсменів — і найгірше, що в момент, коли їде найстрашніша війна, він знову намагається зробити вигляд, що агресія — це просто фон, а мовчання на стадіонах може зупинити ракети.
Але є ще одна неприємна правда: понад 20 років НОК України очолював відверто проросійський діяч, який після 2014 року не захищав наших спортсменів і не лобіював Україну перед МОК. Натомість Бубка спокійно вів бізнес в окупованому Донецьку, а після повномасштабного вторгнення виїхав з країни “біженцем”. Тому роками український спорт фактично залишався без голосу і без захисту на міжнародній арені. Добре, що зараз у нас гідне керівництво НОК (Вадим Гутцайт) — і нарешті НОК будемо системно виборювати справедливість для наших спортсменів, хоча це дійсно скрадно, коли проти виступає корумпована махіна.
І ще вангую, що наступні олімпійські ігри вже будуть з російськими прапорами, бо поступки вже пішли для юніорів…
Безмежно вдячна всім нашим спортсменам, які таким чином намагаються показати світу правду.