– Були також інші інциденти: фігурист, який показав фото батьків, і на Олімпіаді-2024 Петр Пальчик, ізраїльський дзюдока, святкував на змагальному майданчику з прапором Збройних сил Ізраїлю. Тоді не було жодних наслідків від МОК, чому Владислава Гераскевича тоді дискваліфіковано? Виглядає, що якщо вони кажуть МОК про це заздалегідь, їх дискваліфікують, якщо не кажуть, то ні.

– Це точно не той випадок. Особливо щодо випадку тут, який ви згадали з фігуристом. Як я сказав вчора, ми запропонували Гераскевичу зробити те ж саме – після змагання, після фінішної лінії у скелетоні. Ми дозволили йому вдягати його на тренуваннях, проносити шолом у мікст-зону.

Сподіваюся, ви погодитеся, він (прим. – фігурист) втратив батьків, це була спонтанна емоція. Але це було вже після того, як він змагався.

– Якщо чорна повʼязка була жестом, щоб «подивитися в інший бік», публіка може заявити, що МОК міг подивитися трохи далі, зіставивши повʼязку і шолом?

– Ідея вже була раз впроваджена, що ми можемо мати один всесвітньо погоджений спосіб висловлення жалоби – чорна повʼязка. Все, що поза тим – як я казав, зі 130 конфліктами, візьміть Близький Схід, Африку, Південну Америку – якщо кожному буде дозволено висловлюватися таким чином поза чорною повʼязкою, це створить поле змагань полем висловлювань. Навіть якщо хтось може погоджуватися чи не погоджуватися з цими думками, ви можете побачити, що це призведе до хаотичної ситуації.

Особливо ми переживаємо через те, що це правила, сформовані атлетами, після консультацій з 3500 атлетів, і буквально усіма комісіями атлетів по всьому світу, сформульовані обраною Комісією атлетів [МОК]. Один з ключових пунктів – ми не можемо дозволити, щоб на атлетів тисли політичні господарі, щоб робити висловлювання під час змагань. Це захист, це не про висловлювання, це про місце.

– То чи були якісь санкції щодо ізраїльського дзюдока за прапор ізраїльської армії, чи МОК змінив якісь правила? І ви сказали, що були багато різних зусиль і пропозицій. Чи можете перерахувати їх?

– Щодо ізраїльського дзюдока – не хочу помилитися, але ми говорили з НОК і сказали, що він порушив правила. Я б не порівнював ці два випадки, але одна з проблем цього випадку – що він мав чіткий намір це зробити, ми попросили його це не робити, і він все одно наполягав.

Кейс з дзюдока – це щось, що ми виявили, це був одиничний випадок, я думаю, ми поговорили тоді з НОК і висловили своє незадоволення. Значною мірою, коли ми маємо такі випадки, ми говоримо з НОК і вирішуємо проблемою.

Тут проблема була в тому, що ми її пояснили, сказали про неї, дали йому альтернативи, але він все одно сказав, що [вдягне шолом]. Навіть президентка МОК, яка була головою Комісії атлетів, коли ці правила складалися, пішла особисто зустрітися з ним, пояснити причини цього, але особливо – захист атлетів.

Щодо пропозицій, я можу говорити в загальному. Атлетам можна давати інтервʼю, висловлюватися у соціальних мережах, говорити у мікст-зоні, робити заяви де завгодно. Я б сказав, ми закликаємо їх це робити. У цьому випадку ми навіть говорили, що цей атлет міг пронести шолом у мікст-зону, щоб його побачили.

Його не побачать у самому змаганні, це хвилина. Якщо ми почнемо дозволяти одному атлету таке висловлення, тоді атлет з іншої країни у спорті, де це буде видно довгий час… Це призведе до хаосу.