Сьогодні на КПВВ «Рава-Руська» український кордон перетинав рейсовий автобус на Варшаву.

Усі пасажири автобусу мали нормальні ухилянтські ксіви. Крім мене. З усіх в армії служив тільки я…

…і мене єдиного за кордон не випустили.

Бо, з одного боку, колишні військовополонені не підлягають обовʼязковий мобілізації. Вирушаючи у подорож, я наївно сподівався, що хоча би в цьому випадку пряма норма закону працюватиме як слід.

А з іншого - колишні полонені мають право повернутися до війська добровільно, тож формально лишаються військовозобовʼязаними.

І саме тому мене не випустили.

Кілька слів, як я, власне, в тому автобусі опинився.

Пару місяців тому в Україні була провідна дослідниця Українського інституту Гарвардського університету, доктор Emily Channell-Justice.

Ми перетнулися, коли спільні друзі попросили своїм авто покатати Емілі по наших університетах з лекціями.

Я погодився. Ми з пані дослідницею чудово провели час, потеревеніли дорогою про всяке-різне…

…а за деякий час вона раптом написала:

- В нас тут буде конференція по Україні в Гарварді. Не хочеш приїхати, академічній спільноті трохи про реалії розповісти, як воно все насправді? Як от мені розказував?

- Та окей…

Отак я і опинився в тому злощасному автобусі.

Мав їхати до Гарварду на конференцію, будучи щиро впевненим, що всі пережиті випробування відкривають мені кордон.

Але хуй там!

Ну нічо.

Наскільки мені відомо, туди ще має їхати Maksym Moses.

Постарайся, Максе. Все йде до того, що тобі за двох працювати доведеться.