Прикро не те, що Зеленський звільняє Малюка – прикро те, ЗА ЩО він його звільняє.
Не за незаконне слідкування за Бігусами.
Не за тотальну корупцію серед СБУшного генералітету та у взагалі у Службі – про яку Василь Васильович не міг не знати – а значить щонайменше толерував.
Пригадаймо також як Малюк рвав на собі сорочку проти НАБУ/САП.
Я навіть процитую що він сказав про прийнятий закон стосовно скасування незалежності цих антикорупційних інституцій: “..Це буде правильно і логічно. Наскільки я розумію, це просто повернення до Конституції.”

Одночасно і паралельно, за керівництва Малюка були ліквідовані Татарський, Прилєпін, Ківа, проведена операція “Павутина”, морські дрони Sea Baby фактично звільнили Чорне море від ворожого флоту.

Тобто і з точки зору “війни”, і з точки зору “охранки” – Малюк був добросовісним та слухняним, в міру ініціативним, у міру сміливим. І завжди підкреслено-лояльним.

Але дві його риси все ж не дозволяють Зеленському залишити на посаді такого цінного кадра.
І головна з них – це популярність Малюка. З нерзрозумілих причин “простий нарід” (С) забуває про його політичну заказушність, але пам’ятає про славні подвиги СБУ під керівництвом Василя Васильовича. Я хз як так це працює.
Володимир же Зеленський така людина, що популярності ніяк не може простити. Це б’є його прямо у серденько. Рве вразливу акторську душу.

Друге, через шо Найвеличніший все ж позбудеться Малюка: бо у того, як у досвідченого спецслужбіста є інстинкт самозбереження, нюх на Великі Проблеми особисто для себе.
І цей інстинкт підказав Малюку не йти на відверті фальсифікації проти противників режиму під час останньої політичної кризи у Верховній Раді (спричиненою викриттям НАБУ “системи замовних голосувань”).
Потужний Лідер зробив вигляд “ну ладно, не не прокатило” – але не забув і не простив. Бо це був страшний удар по самолюбству людини, яка не переносить навіть натяку на тінь непокори чи нелояльності.

Ну і остання з можливих причин примусового закінчення кар’єри В. В. Малюка: імітація реформ, чим так любить займатися його коханий шеф. Замість вирішувати проблеми – він просто міняє таблички. Замість гасити пожежу – “гарант” перефарбовує пожежний гідрант. От і зараз: усі обговорюють “кадрові ротації” – але значно менше говорять “чи є у цьому хоч якийсь сенс для країни”.

Чому за Малюка заступаються Мадяр, Редіс та Драпатий – також цілком зрозуміло. Вони бачать його лише зі свого боку – як ефективного бойового побратима.
І не бачать (чи не хочуть бачити) у ньому загрози – політичної чи електоральної. Бо це їх не цікавить. Поки що. Начебто.
Вони чомусь не вважають реальною загрозу, наприклад того, що Малюк чи інший Голова СБУ по команді з Офісу сфальсифікують проти них справи і по-свавільному кинуть за грати – просто через “надмірну” популярність. Для Малюка це неприйнятно, але чи буде так вважати наступний Голова СБУ – хтозна.

Можливо, Малюк занадто сильно тримається за ці свої моральні обмеження, за поняття офіцерської честі, за “інтереси держави” кінець кінцем – і тому йому вже не місце у Системі Зеленського. Для нього Малюк - вже “відпрацьований ресурс”.
За заслуги перед ним особисто - Зеленський йому подякує, але відправить на політичну пенсію: десь у ліси СЗР чи ще кудись у сраку світу.
Ідеальне рішення щоб потенційні виборці почали когось поступово забувати – відправити послом, далеко за межі України.
Це варіант, багаторазово перевірений Зе-владою для “занадто популярних”.

Корсун