🇵🇱 Найгірший сон Польщі — порятунок польсько-українських відносин

Попри успішний візит Зеленського до Польщі та доволі конструктивні перемовини з польським президентом, польсько-українські відносини в майбутні роки матимуть високий рівень конкурентності й конфліктності.

➡️ Минулого тижня Варшава отримала для себе історичне запрошення на саміт G20 (ще не як повноправний член). Аргументом Вашингтона запросити Польщу стало те, що економіка даної країни увійшла до 20 найрозвинутіших у світі, а ВВП досяг 1 трильйонна $. 

У майбутньому Польща прагне закріпити себе як постійного учасника G20, але наміри Варшави є куди амбітнішими. Якщо в минулому Берлін, створюючи Веймарський трикутник, використовував зручний об’єм і вагу Польщі для противаги Франції в боротьбі за континентальне лідерство, то тепер, зі зростанням власної економіки польська політика має консенсус щодо утвердження себе як регіонального самостійного лідера, і тут важливим елементом є Україна.

Може здатися, що якщо Варшава вирішить використати Київ, як свого часу робили німці, то це добре, але тут варто акцентувати на відмінностях.

➡️ Хоч Берлін і використовував Польщу для створення противаги Франції на геополітичному просторі, але ті самі німці вкладали в польську економіку, зокрема через визначальну травму 2СВ, яка є елементом розкаяння і свідченням того, чому 50 років тому канцлер Брандт став на коліна перед меморіалом у Варшаві.

Звісно, не можна заперечувати, що і Польща провела реформи для «економічного дива», але не варто забувати, що фінансування ЄС і, особливо, пряма підтримка Німеччини, визначена в тому числі історичною травмою, стали визначальними для росту польської економіки та відповідно регіональної ваги. 

Серед країн регіону, які потенційно можуть скласти конкуренцію Польщі в майбутньому з урахуванням факторів розміру, кількості населення, ресурсного потенціалу, військово-геополітичної ваги, є Україна. Особливо у разі вирішення у найближчі десятиліття питань сталого економічного росту.

🔗 І тут криється важливий аспект: хоч наміри Польщі використати Україну у власних амбіціях є поверхнево схожими зі стратегією німецької еліти щодо самих поляків, але в основі вони кардинально відмінні. Бо німецький консенсус щодо Польщі якраз вкладав у сусідню країну, що визначалось як регіональною близькістю, логістичною та економічною доцільністю, а також підкріплювалось травматичним бажанням німців спокутувати провину. 

Українсько-польські відносини, навпаки, побудовані наміром Варшави насадити провину Україні. Волинська трагедія залишатиметься зручною ширмою, насправді використовувати блокувальні дії у разі зацікавленості польського істеблішменту приховати глибинні наміри конкуренції. А визнання однобічної провини Волинської трагедії є ключовою складовою для майбутнього контролю, який Польща хоче здійснювати методами травматичних міждержавних відносин з Україною.

❓ Як збалансувати польсько-українські відносини?

Відносини будуть циклічними. Як Польщі потрібна Україна, так і Україні, насправді потрібна Польща. Просто у кожного є ще власні національні інтереси, які часто не поєднуються та посилюються польською відмовою визначати відносини як «рівноправні».

Збалансування криється, насправді, у найбільшому страху польського істеблішменту — поглибленні відносин України з Німеччиною. Німеччиною, яка віддалена від України (але помірно) і від того має менше принципових суперечностей, але є країною, яка має потенціал «витягати» в рівноправних обмінах. Особливо для України відкривається вікно в період «пробудження Німеччини», що відбувається зараз, під час канцлерства Мерца. 

Україна натомість може дати німцям те, що свого часу давала Польща: посилення континентального впливу, майданчик посилення іміджу (у випадку з поляками було відбілювання), опора для стримування Кремля та компенсацію в певному сенсі «втрати США».

І, як не дивно, найбільший страх польського політикуму надалі й стане фактором стабільності українсько-польських відносин та переведення їх у рівноправні через україно-німецьке посилення відносин.

Resurgam ➰ Приєднуйся