The New York Times сьогодні фактично сказали те, що українцям роками «забороняли думати»:

Корупцію в Україні не просто не зупиняли.
Її прикривали.
Системно.
На найвищому рівні.

Американські журналісти пишуть, що команда Зеленського усувала механізми нагляду, атакувала незалежних радників, звинувачувала всіх навколо — але тільки не себе.

Тобто, поки нам розповідали про «не час сіяти розкол», про «єдність», про «ми все тримаємо», —
корупцію не просто не чіпали, а поливали теплою водичкою, щоб росла швидше.

І це не я сказала.
І не «зрада від блогерів».
І не «кляті опозиційні медіа».

Це The New York Times.
Головна газета світу, яку читали президенти ще до того, як ми народилися.

А тепер питання на мільйон:
це тепер теж “агентство ФСБ”?
Чи, може, вже складніше буде казати, що «все добре, не критикуйте, бо ворог радіє»?

Ворог якраз радіє, коли країна без контролю.
Коли корупція — норма.
Коли відповідальності немає.
Коли влада вважає, що може робити все, що захоче.

І ось нарешті про це заговорили ті, кого Банкова «не зможе забанити» і «не налякає» зірочками в Telegram.

The New York Times просто зробили те, що мали зробити наші інституції ще у 2020–2021 році:
сказали правду.

Цугцванг зеленого підара.