А про корупцію можу багато розповісти. Але все що мною рухало ці роки війни - упаси Боже щоб попасти в штаб, ще в якийсь тил, якомога частіше потрапляти на лбз. І насправді того нуля а там якихось пострілялок з підарами все одно не те щоб і багато було. Намагався щось сам тоді викроїти. Перевів купу грошей на спорядження купив апаратуру і самотужки вивчився літати на fpv, станція для точного вимірювання вітру і тп.
І з усього що бачу - мʼяко кажучи нелюбов тих хто лишився до тих хто виявив. А ще далі нелюбов і зневага тих хто на бойових до тих хто в штабі, складі карочє не з ними в окопі. Я не стикався сильно зі штурмовиками, тільки з людьми які тримають 0 і якоюсь спецурою що туди заходить на працю. Але підозрюю сегрегація іде далі, штурмовики імовірно не люблять чорну піхота яка сидить на нулі і відмовляється, наприклад, іти в наступ.

Думав людину можна оцінити на війні по кількості бойової роботи і прагненні її шукати. Але війна то набагато більше. Війна насправді це теж таке ж життя і все поглинає побут і людські відносини. Можна знати чим відрізняється оун б від оун чи що таке визначник матриці - але людей з освітою мало на майдані ніхто не був і доводиться находити спільну мову з тими хто є. І овва - це на диво вдається. І нахєр були ті конспекти з вищої математики і ібануті книжки павіча та маркеса - тільки зір попсував. А зір треба. То тобі не знання історії України. Поспи в ямі декілька діб в тих лінзах…
Карочє корупція майори капітани і таке всяке. В ЗСУ масово підняли людей яки займаються тим чим не займалися ніколи. Це від діловода до кулеметника. Воно вже як є і не бачу як щось можна змінити і навіть цим вже не цікавлюсь. Треба шукати можливості для якоїсь бойової роботи а якщо робити нєхєр - займайся спортом. І все одно можна встрягнути в якусь хєрню по типу штабу.