Милованову варто подякувати за те, що він розкручує текст «Економправди» про розйоб, влаштований студентами Єрмаку. Бо я не знаю дійшов би до нього чи ні, але побачив як Милованов поносить авторів матеріалу за те, що вони дали прямі цитати Єрмака з зустрічі, яку Милованов хотів провести в «четемхаусівському» режимі. Ну типу офрек. Це коли ти приходиш, слухаєш любі піздєжі від ньюс-мейкера, але публічно розвінчати той піздьож не можеш, бо домовлялись же - ніяких цитат, шо ти ото триндиш в ефір.

Як медійник, я дуже добре знаю як офречна зараза діє на багатьох колег. Коли поважні шишки звуть у досить неформальній обстановці розказати «по душам» як воно «насправді» - у декого з колег виникає почуття залученості, причетності, рідства. Тому я для себе давно вирішив, що офрек - це не нагорода в клуб причетних. Це скоріше вербовка журналістів в цей клуб. А вербовка - це вже ангажемент. Тому на офреки варто йти, коли ти впевнений в цінностях організатора (тобто ти вже поділяєш оптику ньюсмейкера, і тому тебе вербувати не треба), або ж впевнений у своїй здатності не вступити в ̷г̷а̷м̷н̷о̷ клуб (не заразитись придворною бацилою). І організатори офреків Зеленського це чудово розуміють, насправді.

Журналісти, які у внутрішньоредакційній ієрархії отримали право ходити на офреки - це здебільшого вже матьорі і дорослі люди, які «все розуміють». Тому організатори зазвичай від них ніякої біди не чекають. (А щоб точно бути спокійним, то краще «Укрправду» до Зеленського взагалі не пущать).

Молоді студенти виявились далекими від усіх цих ігр, бо «старикам тут не місце».

По-перше, вони не проявили підлабузництва і опортунізму на зустрічі «аж з самим» Єрмаком, і не дали йому можливості зіскочить в комфортну теплу ванну інфошуму. Реально не відчепились від нього з темою нападу на НАБУ і САП.

Дійшло до того, що один зі студентів дозволив собі майже нечуване у світі «дорослих» журналістів. Він сказав: «Насправді вразило. Дуже талановито, Андрію Борисовичу. Ви відповіли на три питання і я не почув відповіді майже на жодне».

По-друге, один зі студентів Могилянки Володимир Тунік-Фриз набрався сміливості і став співавтором статті, тим самим надавши достовірності цитатам Єрмака. Бо зрозуміло, ж що коли пряму мову цитує учасник зустрічі з Єрмаком – шо ти зможеш спростувати фактично.

Відтак радник Єрмака Милованов, у Київській школі економіки якого і проходила ця зустріч, міг апелювати до єдиного тонкого місця. Зустріч була по правилам офреку, а тут вивалили все, а прокляті редактори ЕП ще й дозволили собі оціночних суджень (причому прізвище Дмитра Рясного Милованов навіть побоявся сказати в своєму токсичному пості))

На цій пред’яві Милованова я аж пішов почитати репортаж. І я проорав чаєчкой на словах Єрмака: «Сьогодні неможливо просто подзвонити і сказати: «Ану давайте всі голосуйте»))))))))

І навєрно в новому чатіку «слуг народу» теж проорали від такого відвертого піздєжа. Який став відомий тому, що студенти просто ставили Єрмаку питання одне за одним до прояснення туману. А потім розповіли про цей трешак публічно. За що отримали нападки від Милованова і ще кількох фундаменталістів.

В цій ситуації Iryna Romaliyska дуже влучно вказала на простий факт. Це ж як Єрмаку і Милованову було страшно відмазувати президента, що свою вербовку «заЗеленського» вони вирішили проводити не публічно з камерами в прямому ефірі різних ютубів, а виключно на офречних правилах «Chatham House»?))) Тобто під якимся процесуальним приводом вони вирішили заборонити українцям публічно говорити про те, куди йде країна під їхнім керівництвом. Ну-ну)))

Раджу текст про ту молодь, яка багато в чому краща від старпьорів https://epravda.com.ua/power/andriy-yermak-usih-hto-prikrivayetsya-op-mojim-im-yam-mozhete-na-tri-bukvi-posilati-810333/