"Якщо Україна не має іншого вибору, окрім як прийняти «де-факто» окупацію – це тому, що МИ зазнали невдачі".

Це каже Габріелюс Ландсбергіс, екс-міністр МЗС Литви. Він постійно критикує західних політиків за їхню слабкість. А сьогодні йому за них просто огидно.

Щоб не втонути в цьому мороці, єдиний вихід - хапатися за тих, хто за нас.

(переклад допису в Твіттері)

"Прийняти "де-факто" окупацію - не тому, що українці зазнали невдачі, не тому, що «сталася якась таємнича хрінь», а тому, що роками ми ігнорували всі попередження, повторювали всі помилки історії, затягували прийняття рішень і відмовлялися робити все можливе, щоб захистити мир. Це наша провина.

Ми є архітекторами цієї де-факто поразки, тому тепер ми намагаємося зробити вигляд, що вона виникла з нізвідки, а ми зробили все можливе, щоб її зупинити.

У вражаючій демонстрації небомбардованого західного мислення [генсек НАТО] Марк Рютте натякає, що в довгостроковій перспективі все буде добре, як це було добре в країнах Балтії після десятиліть де-факто окупації веселим старим дядьком Сталіним.

Я чув багато дурних фраз про свою країну за останні кілька років, але ця буквально огидна. Рютте показує, що останній геніальний шаховий хід для порятунку України полягає в тому, щоб недбало кинути мільйони людей у чорну діру гноблення, тортур, зґвалтувань, викрадення людей, вбивств та знищення національної ідентичності – «де-факто, але не де-юре».

І прихильники цього плану будуть зберігати серйозний вираз обличчя, коли наводитимуть окупацію країн Балтії як яскравий приклад для України.

У своїй колонці для FT Гідеон Рахман мало що пояснює, щоб заповнити прогалину у світогляді Рютте:

«Анексія країн Балтії Радянським Союзом після 1940 року ніколи не була юридично визнана США та більшістю європейських країн. Але це було фактом життя, поки, зрештою, країни Балтії не відновили свою незалежність».

Давайте розберемося з цим. Окупація не була «фактом життя», це був факт смерті.

«Зрештою» настало після десятиліть депортацій, убивств, політичного терору та жорстоких спроб перетворити всіх на росіян.

Ті, хто «відновлювали незалежність», були розчавлені під танками Горбачова, поки західні лідери благали нас відмовитися від нашої боротьби за свободу.

І це той шлях до миру, який ми повинні запропонувати Україні з посмішкою? Це ті славні нові гарантії безпеки, які зітруть ганьбу Будапештського меморандуму, які дозволять українцям вірити в майбутнє?

Є навіть посли США, які говорять, що якщо країни можуть «здобути» певні території, то вони їх «заслужили». Отже, ми просто відкрили двері для росії, щоб вона «здобула» Нарву та Вільнюс «де-факто»?»