У Польщі зараз несуться два грандіозних скандала.

Польські нацики на чолі з Ґжеґожем Брауном заперечують, що в Аушвіц євреїв вбивали у газових камерах. Я навіть не входжу в подробиці тут - це дика маячня і конспірологія. Міністр закордонних справ Радек Сікорський влаштував нацикам «мамудорогую» і сказав тій «лахудрі» усе, що він про це думає. І загалом правильно сказав.

Водночас в Ґданську відкривають виставку «Наші хлопці» про поляків у вермахті. Під час Другої світової війни до війська Третього Райху було мобілізовано від 375 000 до 500 000 польських хлопців з Силезії, Поморʼя та інших регіонів. Це оцінки польських істориків.

У нас на сайті "Історична Правда" є чудовий огляд проблеми від Юрка Рудницького «Колаборація по-польськи»: https://www.istpravda.com.ua/articles/2018/04/23/152331/

Значна частина цих поляків, до речі, воювала на Східному фронті, тут в Україні, наприклад. Є купа досліджень і популярних книжок. Є свідчення учасників і свідків подій, наприклад Міхал Брістіґер описує своє зіткнення із земляками на вокзалі у Дніпропетровську десь у 1942 році, коли всі навколо солдати у німецькій уніформі говорили між собою польською.

Ось мій огляд цієї книжки: https://www.istpravda.com.ua/reviews/2011/12/7/64492/

Виставка «Наші хлопці» спричинила вибух обурення: проти висловився і президент Дуда, і віце-премʼєр Косиняк-Камиш і купа інших політиків, зліва, зправа, з влади, з опозиції, по всьому політичному спектру. Політикам не подобаються, що реальні події польської історії не вкладаються у образ трагічної жертви історії.

Польський міф Другої світової - це міф як поляки найбільше страждали серед усіх європейських націй. У цьому міфі є місце для героїв і для жертв. Якщо у цей міф щось не вкладається - тим гірше для фактів, які підважують цей міф.

Більше подробиць про те, як у Польщі колективна памʼять міфологізувала реальні факти польської історії часів Другої світової - у моєму огляді дослідження польських соціологів «Що поляки насправді думають про українців у Другій світовій війні»: https://www.istpravda.com.ua/reviews/2012/01/13/66369/

Тобто в Польщі зараз відбуваються два дзеркальних процеси.

По-перше, польські нацики заперечують Голокост та інші «незручні» сторінки складної історії польсько-єврейських стосунків часів Другої світової. Наприклад, масове вбивство поляками євреїв у містечку Єдвабне.

По-друге, пооьські політики по всьому політичному спектру заперечують факти вимушеної (але масової) колаборації поляків із військом Третього Райху, поза тим, що тема ретельно досліджена польськими істориками.

Тобто факти історії дуже не подобаються польським політикам. Але іншої історії, ніж та, що була, у нас (істориків) для вас (політиків) нема.

Для порівняння.

375-500 тисяч поляків вдягнули нацистську форму під час Другої світової.

250 тисяч українців влилися до мілітарних формацій німецьких окупантів у цей же ж час.

Але.

Загалом на боці Обʼєднаних націй проти нацизму боролися із зброєю в руках 6 мільйонів 351 тисяча українців.

З них - 2 мільйони 800 тисяч загинули у тій боротьбі.

При чому 700 тисяч солдат і офіцерів мобілізованих з України полягли на території сучасної Польщі у боротьбі із нацистами.

Тобто на території сучасної Польщі українців в боях з вермахтом загинуло більше, ніж поляків було у вермахті.

700 тисяч українців проти вермахту vs 500 тисяч поляків у вермахті.

Загальна кількість поляків, які загинули у збройній боротьбі із нацизмом за оцінками польських істориків складає трохи менше 250 тисяч.

На фото - тодішній премʼєр-міністр Польщі Тадеуш Моравецький складає квіти на могилі колаборантів з Бригади Свентокшистської у Мюнхені 17 лютого 2018 року.