Це прямо фантастична історія.
Зараз Україна продовжує всіх дивувати в волейбольній Лізі націй - топовому турнірі, де грають 18 найкращих збірних світу. Наші туди їхали дебютантами-аутсайдерами, з задачею не вилетіти. Без головної зірки і на фоні скандалів в федерації. Але після 8 ігор мають 5 перемог, ефектно прибивають грандів і реально борються за вихід у плей-оф.

Але головна фантастика - ось цей чолов'яга, Юрій Семенюк. Капітан збірної і острівець стабільності протягом всіх останніх буремних років українського волейболу. Цілком можливо, найкращий центральний блокувальник у світі станом на зараз

В чому ж диво? Далеко не тільки в тому, що така зірка виросла в українському волейболі, який, будемо чесними, ледь жевріє. В першу чергу тому, що в не такому вже далекому 2014-му 20-річний Юрко жив в селі під Львовом, розкладав напої в Ашані, потім продавав газонокосарки. Бігав з пацанами в футбол час від часу, ходив ввечері не дискотеки і ні про який волейбол не думав. Але тренер львівської команди в той супермаркет захажував, бачив 210-сантиметрового, але цілком координованого хлопчину і вмовляв спробувати. Таки вмовив, і Семенюк спробував. Важко, до крові пахав, бо в 20 років вчитися тому, чому дітей тренують змалечку, дуже непроста задача.

Але лише трохи більше, ніж за рік, він вже виграв суперкубок України, а за три - зіграв за збірну. В 2019 - менше, ніж за 5 років після початку кар'єри, поїхав грати за бельгійський гранд, звідки повернувся вже зіркою. Потім виграв все, що можна в українському волейболі, і зараз є лідером польського клубу "Проект Варшава", а польський волейбол зараз - це фактично найвищій рівень в Європі. Минулого року виграв Єврокубок, був визнаний MVP фіналу. Нагороду отримував із прапором України на плечах і сльозами на очах.

За збірну б'ється, як лев, незважаючи на травми і втому, з гри робить яскраве шоу, не приховує емоцій, регулярно видає базу про Україну і війну в інтерв'ю і соцмережах і виглядає прямо якимсь ідеальним велетнем. Який за 10 років, стартувавши з точки, коли майже будь-хто, хто в темі, сказав би "запізно", примудрився пройти шлях від вантажника в супермаркеті до спортсмена, яким цілком заслужено може пишатися вся країна!