Остання стаття в Politico з критикою Єрмака чомусь потішила багатьох в Україні. Хоча, якщо заглибитись у зміст статті, Єрмака звинувачують у тому, що він не доносить меседжі Вашингтона до Зеленського.

З власного досвіду можу сказати, що Захід дуже цінує таких дипломатів з наших країн, які більше працюють на Захід, ніж на власну державу. Саме таких посланців шанують і всіляко підтримують. А якщо ти відстоюєш власну точку зору, яка може не збігатися з позицією приймаючої сторони, то починається саме така критика, як у бік Андрія Єрмака.

Насправді ця стаття в Politico для мене — доказ того, що керівник Офісу Президента жорстко відстоює українську позицію, і це дратує деяких його співрозмовників. Я бачив на українських каналах цілком дикі твердження на кшталт того, що Єрмак випадково перетнувся в коридорі Білого дому з Марко Рубіо. Це повна нісенітниця.

По-перше, ще треба потрапити до Білого дому. А по-друге — держсекретарі випадково в коридорах не гуляють. Там, де було зняте рукостискання, — це вузький коридор між кабінетом Трампа й Рубіо, і випадково туди потрапити просто неможливо.

Єрмака, мабуть, і справді можна критикувати за багато речей — і це нормально. Але критикувати за те, що він не догоджає партнерам, а відстоює іноді неприємну для них українську позицію — аморально.