Мабуть, до Михайла Кополовця фанати ніколи не мають претензій – він завжди викладається на повну силу і проявляє клубний патріотизм. Не дивно, що й за результат він переймається по-справжньому...

– Три голи у першому таймі... Шансів вже не було, хоча ми старалися. Якби хоч не три пропустили, то ще можна було б грати, а так... Команда була надломлена. Не знаю, що з нами робиться. Перший тайм для нас був катастрофічний. Можна було білий рушник викидати, як у боксі.

– Зараз вболівальники чекають гравців біля входу.
– Я боюся виходити, тому що у нас вболівальники зараз дуже злі. Якби були якісь підвали, то ми бігли б зі стадіону, як щури. Дуже не хочеться потрапляти їм на очі.

– Навіть на день Львова не вийдеш в місто?
– Я вже місяць вдома сиджу і нікуди не виходжу, щоб мене ніхто не бачив. Не можу людям в очі дивитися, тому що такі ігри... Ніколи в житті такого сорому не було – там два, там чотири, там три. Дуже важко.
------------------------------------------------------------------