''"ГЕРОЇ" НАШОГО ЧАСУ
На фото згори- К.Семенова, яку в 30+ призначили виконуючою обов'язки ректора Національного авіаційного університету.

Злі язики подейкують, що таке стрімке кар"єрне зростання персони навіть без вченого звання сталось невипадково.

А є наслідком правильного місця народження в Кривому Розі та спільною праці в вузі її батька з батьком В.Зеленського.

Але ми з вами знаємо- то наклепи та "іпсо". Все звісно пояснюється винятковими талантами молодої особи. Яка, як повідомляє інтернет-видання Главком з посиланням на її соцмережі, заявила таке.

"Купівля гольф-клубу на Оболоні Київською школою економіки Т.Милованова- це краще, що сталось з Києвом останніми роками.

Якщо щось піде не так- продам (!) Милованову НАУ. Та то навряд чи -
він в черзі на купівлю Могилянки".

В кожному жарті- доля жарту. Питання в іншому- а на яких підставах взагалі ці тимчасовики зазіхають на купівлю-продаж того, що їм не належить?

Вся справа в тому, що ще в минулому році Рада, ухвалюючи бюджет, увімкнула зелене світло приватизації державних вузів.

А на вістрії цих процесів стоїть "могутня кипка" новітніх діячів, які ввіковічнені на фото знизу.

Наочно знаю далеко не всіх. Ось третій праворуч- "хлопчик-смартфончик", головний цифровий трансформатор М.Федоров. Він ще й віце-прем'єр, який опікується наукою та освітою. Во рівень!

А третій ліворуч- голова Наглядової Ради цього ж НАУ П.Чернишов. Яка й обрала цю Семенову в.о.ректора.

Тепер в Україні ректорів вузів обирають не вчені ради самого вишу. Як було донедавна в нас і що відповідає кращим європейським практикам.

А сторонні наглядові ради, як це заведено в США, де вузи приватні і чий досвід в цій царині- далеко не найкращий для України.

Цей Чернишов, який є ще й радником міністра освіти- громадянин РФ. В усякому разі, був ним до останнього часу. В Україні очолював такі кампанії, як Славутич-Карлсберг та Київстар.

Колись цей патріот України був моїм сусідом згори. З тих сусідів, чия присутність в домі завжди була відчутна за рівнем шуму. Особливо в дні футбольних єврокубків, коли грав його пітерський Зеніт.

Пам'ятаю- у відповідь на мою записку, залишену в дверях, з проханням дотримуватись тиші в нічний час, цей суб'єкт прислав до мене цілу службу своєї охорони- розбиратись, хто ж його потурбував.

Розібрались- попустило. Але цікавим є сам факт такої реакції. Ось такі кадри займаються тепер в Україні реформуванням науки та освіти. Надихає, чи не так?
Артур Білоус''

Гулаг95