Насправді, вибір у нас простий: 50% «всього і ще чогось» під контролем американців, або 100% окуповано росіянами.
У другому варіанті ми вже були і 100% - це все, а не половина.

Багато отримав пересічний українець, коли більше половини контролював український олігарх?

І від «не твоя війна, а еліт», «ТЦК - ворог» до трудоднів в колгоспі - півкроку. Проблема у тому, що більшість зрозуміє його, лише зробивши. А тоді сяде на призьбі, візьме кобзу і затягне: «Ой, Богдане, Богданоньку, нерозумний сину…». Якщо виживе, звісно, в розстріляному Будинку Письменників…

Часи «бабка! Курка, яйка, млєко» - вже давно минули. На БАМ знову можуть погнати лише росіяни. На Заході вже давно роботи дешевші за рабів. Бо роботи не ниють, що мала зарплата і не імітують продуктивність праці.
Тому кожен долар, який захочуть витягнути американці з надр України - це спершу мін 10 доларів інвестицій у високі технології, які б інакше ми не побачили ніколи.
Яка користь з «вишок Бойка», коли вони окуповані росіянами?
Скільки заробляють алюмінієвий чи титановий заводи, якщо вони не існують?
В 1930-х в українців з рота забирали хліб і міняли його на західні заводи, щоб потім ті, які вціліли, працювали за Ладу через 10 років, стогнали: савєцкоє качєство і какая разніца!

Чи світ цинічний? Абсолютно!
Ми це зрозуміли? Ні!
Ми все ще чекаємо Аскольда, хоча довели, що прекрасно бʼємося без чужого конунга на полі бою, нехай і з їхніми Каролінгами у правиці, бо ліньки кувати власні мечі.

Як ми до цього дійшли? Відстань між гіперлупом і новим містом-курортом на Херсонщині, між шашликом і бомбардуванням нашої землі, між репараціями Росії і боргами України перед США, між Мінськом і Джеддою - однакова. І назва її - некомпетентність. А вже поруч чимчикують корупція і зрада.

Неможливо очікувати іншого результату, повторюючи ті самі помилки.
Як і очікувати благ від чужих людей.
Це - наша країна, наша доля і наше майбутнє.
Ми довели собі і світу, що ми сильні.
Настав час довести, що ми також розумні.

П.С. Фото для завоювання уваги 😎

Омелян