Замість того щоб влітку 23 року убиватись об лінію суровікіна можна було би спланувати удар в тил купянсько-северодонецькій групі підарських військ через білгородську область. У підарів там були такі ж сили приблизно як і на курщині. Перерізати логістику, Вийти в тил, в луганську область і фронт би посипався - не було там у них лінії оборони навіть схожої на південну.
Оце була би ретельно спланована операція і доречна, що головне. А в курську була авантюра без конкретних цілей. Кожен, хто не ідіот, може зрозуміти що якщо у підарів там два місяці майже збиралось ударне угруповання ПІСЛЯ нашого вторгнення, то сил для атаки ДО ТОГО у них там не було від слова зовсім.
І виходить звідти треба було у вересні на підготовлені позиції і замінувавши та підірвавши там все. Зберегти досвідчені бригади і техніку. Але ні. Спланували мясорубку. Втрати у нас величезні.
Тепер - є.