Колись в 2000-х я вчилась недовго в Institute for conflict analyses and resolution, була така дослідницька контора при GMU на Вашингтонщині

Вона головним чином займалася дослідженнями Холодноі війни, але ще існувала в той час.

У нас там був курс лекцій де все оце розбирали що люди люблять - хто як сів під час перемовин, куди подивився, як руки склав, що сказав.

І ми звичайно, особливо студенти- психологи, дуже цим причаровувалися- меджик!

Якщо цим всим управляти то можна оце getting to yes забезпечити льогко.

Але потім професор робив ефектну паузу і казав:

- Але все це не має значення, якщо для опонента ви не суб єкт перемовин, а частина угоди.

Так отож

Все це винетакнаТрампаподивились - повна - х…ня, вибачте, кажу вам як людина яка цей курс по Conflict transformation закінчила.