Mason Lemberg

Якщо хтось слідкує і пам'ятає, то приблизно з кінця весни 2022 року я повторював одне - Україну через зеленського чекають складні часи попереду, тому що між Україною і власними рейтингами він завжди обере рейтинги. І вдаваний патріотизм йому потрібен лише для рейтингів, самозвеличення і оплесків.

Я це починав говорити в той момент, коли рейтинги Зеленського перевищували 90%, люди поголовно пишалися що він не втік, а війна закінчувалася через 2-3 нєдєлі.

Я не знаю скільки десятків разів я це повторював, але повторю ще раз сьогодні. Бо сьогоднішня ситуація показала це наочно продемонструвала для ВСІХ. Включно з тими, хто вважає Порошенка ворогом чи конкурентом.
Чувак між Україною і "рейтингами" вибрав рейтинги і уявне самозвеличення.
Ну і в принципі, щоб розуміти що відбувається - перегляньте вирізку з вчорашнього вранішнього інтерв'ю якомусь іноЗМІ - там реальна клінічна картина, яка все пояснює.

Але цей пост не про те.
А про панічні і поминальні настрої.
Те, що відбулось - не дуже приємно і лупить по мотивації дуже "потужно". І питання не в ідолізації Порошенка, а в усвідомленні того "за що і проти чого воює країна" і "це не країна моїх дітей і онуків", не така вона має бути. Це вбиває найбільше.

Але припиніть помирати завчасно, це ви встигнете зробити завжди. Безвідносно до того, що справи підуть гірше.

Бо ні, росії в Україні не буде. І білорусі теж не буде. Не ті умови, не ті обставини, не той політичний клімат і не та динаміка подій.

Чоловік, що ввів санкції проти Порошенка, намагаючись усунути конкурента, крім усього іншого переадресував всі внутрішні політичні запитання собі.
Ці внутрішні питання і порівняння і так давно почали виникати, що привело до падіння підтримки, але тепер чувак ще раз і кратно підкреслив їх, наголосив на них.
Сам, своїми руками.
В умовах, коли на нього особисто чекають серйозні виклики.

Бо можна хоч до усрачки марити про "зрадницький" Мінськ (як то було у вчорашньому інтерв'ю), але ми зовсім скоро побачимо твої "мирні угоди". І в "зрадницькому" Мінську не було нічого про втрачені території, віддані ресурси і все інше.
Бо можна хоч до усрачки блокувати волотерську діяльність Порошенка, але я б хотів побачити слуг народу і Зеленського який замінить допомогу Порошенка. Побачимо наскільки підтвердиться фраза "це не важливо". Бо за цим стоять люди і їх життя.

Керуючись емоціями і комплексами, "Рекс" вирішив пограти в бій диктатора з нерухомим манекеном, забуваючи що в реальному житті є динаміка.
А динаміка - невтішна. Часи віри в стальні яйця давно минули, разом з залишками власної адекватності. Питань і порівнянь більше ніж відповідей. Питання тепер наголошені тобою ж.
Вся "політична машина", традиційно для України (навідміну від росії чи білорусі) тримається далеко не на культі особи, а на здатності забезпечити безхмарне майбутнє достатній кількості лоялістів. А їх всього 5-6. Решта лоялістів - ситуативні. Ніхто сраку рвати не буде. Особливо в сучасних умовах.

Ну, і навіть, якщо захотіти бути диктатором, то треба усвідомити, що диктатори мають щось демонструвати. От трамп - фейкові перемоги, лука - стабільность, путін - вєлічіє.

Що можеш демонструвати ти?
Зі стрімко падаючою довірою, яку ти вчора сам прискорив в ітак складних умовах? З нездатністю бюрократичної машини вірити в твоє майбутнє і підставляти свою сраку заради тебе, маленька самотня людинко?

Тому я за білорусь чи росію в Україні не переживаю, хоч йти по цьому шляху ми ще якийсь час будемо. Мене більше лякає що це все відбувається в умовах тиску з двох сторін - як ворога, так і його рижого союзника-шахрая.