Ранок неділі.
Звонить Юра, питає чи готові. Дивлюсь – так, Дудар готовий. Софі вже встала. Заходить Купон, Юра, Дозєр. Нікту вже в потязі. Розказую, як пацани ще пиво пили вночі. Підривається Дудар, готовий ….к свєршеніям. В процесі созєрцанія нічного бєспрєдєла ідентифікована закрутка від горілки. Дудар, ви шо, з Нікту ще водку пили? Відповідь: Ну да. А де пляшка? – Вот. –Хдє вот? - В морозільнікє. Достає пляшку. Питаю, а чого порожня в морозильнику? – Робота мислі і відповідь – Нє знаю.
Юра питає, Тосік ти хоч що-небудь пам'ятаєш? Який рахунок? Впевнена відповідь: 2-1!!!!
А хто другий забив? – (у Дудара заминка, але я допоміг) – Хто-хто, Зозуля! (штукатурка знову обсипалась) ))))
Почали збиратись на ексурсію, Дудар мудро вирішив ще полежати, а ми пішли. Ну як пішли, трохи Юра провіз. Отже, склад виживших: Юра, ексурсовод Наталка, я, Дозєр, Купон, Софі, Андрій і Таня. І ще холодний москальский вітер.
Але буквально через 5 хв. всі забули про калатун. Наталка просто СУПЕРГІД! Після короткого екскурсу мене прибило так само, як і в Ватикані в базилиці Св.Петра і в Домо в Мілані. Юра, передавай Наталці ще раз величезну подяку!
Коли почали розповідь про Орден ієзуїтів і сказали що це єдиний орден, який давав у борг, Купон (який на той час уже змирився з тим, що львів'яни більше ненавидять комуністів, ніж фашистів)запитав: А звідки поняття ієзуітскіє питкі? На що Наталка відповіла – так це єдиний орден, який мав право давати у борг! Купон: А-а-а-а, у нас на Данбасє етат ордєн давно! І Рінат Лєонідовіч глава ордєна!
Трохи змерзли, тому зайшли у «Фреску» на каву. І тут Купон зробив помилку. Коли всі замовляли, він пожартував, чи можна у вас поїсти і піти, а заплатити потім, тіпа я в Алчєвьку всєгда так дєлаю. Ну ми поржали і забули. А офіціанти нє. Ми, як лохи, позаказували пироги з куркою, салати, штруделі, ковбаски і лише Купон замовив ЗАВТРАК, оскільки був тіпа ранок. Купон замовив Джеймесона, Віка кон'ячку за компанію, ми чаю та каву. І тут почалося. Нам з Дозєром миттєво принесли пироги. Потім салати, штруделі, ковбаски, каву, чай, глінтвейн, знову каву. Десерти. Прийшов Ваня, йому теж принесли чай. Весь цей час Купон продовжував снідати Джеймесоном. Ми вже просто тупо ржали кожного разу коли приносили всім, крім Купона. Сєрьога стійко переносив всє тяготи і лішенія Алчєвска ва Львовє. Через хвилин 25 принесли дві конфетки, тіпа вибачились. І от десь на 39 хвилині першого тайму (закреслено) приносять ЄГО! ЗАВТРАК! Це треба було фотать! Ета шедевр!!! Два сирничка, такі як монети в 1 гривню. Я плакав, всі плакали, навіть персонал плакав. І тільки Купон мужньо продовжував снідати колою і Джеймесоном!
Андрій, Таня і Віка зібрались від'їжджати, ми їм побажали щасливої дороги і екскурсія продовжилась.