БАНДЕРІВЕЦЬ НА СЛУЖБІ ДЯДЕЧКА СЕМА:
АМЕРИКАНСЬКИЙ ФРОНТ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІТИКУМУ.

Зважаючи на те, що зараз ми будемо мати певний застій у частині отримання цікавих новин у зв'язку з Різдвяними канікулами які закінчаться 3го січня, я на ваші прохання трохи розповім про малоцікаве, а саме про спроби нашої політичної еліти завести зв'язки, в ідеалі ексклюзивні, з новою адміністрацією Білого Дома та з представниками "правлячого" республяканського істеблішменту. Підемо від умовно нижчих до вищих досягнень наших політиків на цьому фронті.

Пані Тимошенко не оставляє спроб вчергове "підловити Трампа біля туалету", як глузувати з неї під час першої каденції Трампа прихильники тоді чинної української влади. Тоді Тимошенко мала коротку зустрі з Дональдом на якій намагалася розповісти про корупцію та свавілля Порошенко та його команди. Тоді у плані результату у неї нічого не вийшло. Проте Юлія Володимирівна досі вважає, що зможе досягти цілі у випадку особистої зустрічі з Президентом США. У Вашингтоні за останні два місяці двічі гостював пан Власенко, який мав зустрічі з другорядними функціонерами Республіканської партії та переконував тих організувати у перспективі зустріч ЮВТ та Трампа. Не складно здогадатися - чого саме хоче пані Тимошенко. Вона хоче своєї "частки влади" та намагається переконати американських контрагентів у своїй для них корисності. Власенко переконував республіканців у тому, що саме фракція "Батьківщини" буде мати "золоту акцію" у майбутнії Раді. Станом на зараз - не переконала. Проте Юлія Володимирівна найняла американських лобістів і виклала чималенку суму щоби через них отримати запрошення на інаугурацію Президента Трампа. Шанси малі, але... чим чорти не жартують?

Пан Притула вирішив діяти через свого тіньового покровителя, а саме через самого прозахідного олігарха України - Пінчука. Не секрет те, що пан Пінчук перевів певну сумму як пожертву на ще першу передвиборчу кампанію Трампа. Він був єдиним, хто тоді це зробив - інші всі наші політики орієнтувалися на Хілларі Клінтон та працювали на її перемогу. Зараз Пінчук знову пожертвував Трампу і намагається організувати низку зустрічей пана Притули з членами команди Дональда, та й сам по своїх каналах рекламує його як єдиного представника "нової політичної еліти України" який може разом з новим політичним проектом та його американською підтримкою перемогти і "Слуг", і чинного Президента. Виходить погано. Причина - негативний бекграунд усіх політичних проектів котрі створював, "курував" та фінансував пан Пінчук, від "Команди Озимного Покоління" до "Голосу". Станом на зараз йдуть "малоактивні маневри на американському фронті", до того ж сам Пінчук не готовий вкладати деже великі гроші як у американських лобістів, так і власне у проект. Слідкуємо за розвитком подій.

Пан Арестовіч працює у США у якості "вільного стрільця". Він не отримав гроші від Ахметова, у якого просив ті на створення власного партійного проекту, а тому намагається використати останній шанс "застрибнути у останній західний вагон" перед тим, як припинити ту спробу і повільним кроком перейти у російський СВ. Арестовіч, як і представник Тимошенко, мав чотири зустрічі з другорядними республіканськими функціонерами, він сам пропонує себе американським представникам ЗМІ як "єдиного чесного та незаангажованого експерта по Україні" та працює у США у форматі Гоголівського Хлестакова - "Я ставив Залужного, я повернув Зеленського лицем на Захід - ставте на мене і будете мати в Україні чесну владу яка буде сумлінно виконувати прохання Президента Трампа". Станом на зараз пан Арестовіч не здобув необхідного ангажементу, проте певну зацікавленість у команди Трампа все ж таки викликає. Побачимо, чи вициганить щось у США пан Олексій, але я особисто не думаю, що у нього щось суттєве вийде - він абсолютний лідер по антирейтингу серед топових політиків України і я не бачу шляхів, особливо враховуючи його особисті якості, подолання цієї проблеми. Сам же Трамп має особисту позицию - не ставити на лузеров та безнадійних. Побачимо.

Пан Клично ще у вересні мав другий після чинного Президента України результат по кількості зустрічей з

оповими світовими політиками, навіть зараз під час візиту до Києва до нього ексклюзивно завітав канцлер Шольц. Проте... Проте пан Віталій вчергове сам себе вганяє у "корупційне прокрустове ліжко". Він у 20му році втратив ексклюзивну підтримку США коли відмовився порвати зі своїм корупційним оточенням, а тоді до нього єдиного окрім Зеленського завітали Блінкен та Нуланд під час візиту до Києва. Кличко має особисті теплі відносини з Трампом ще з часів своєї боксерської кар'єри і зберіг їх досі. Він на всіх трьох виборах робив ставку на Трампа, що коштувало йому у останні місяці цього року певного бойкоту зі сторони АП Байдена та демократичного істеблішменту взагалі, і розраховує на його підтримку у майбутній політичній кар'єрі. Кличко по своїх каналах намагається здобути запрошення на інаугурацію Трампа та здобути аудієнції з представниками його штабу, зокрема з Спецпредстваником по Україні і у перспективі з самим Дональдом. Станом на зараз все "помірно погано" для Кличка. Причина - багато хто з оточення Трампа вважають Віталія "корумпованим мером який на посаді Президента може бути у цьому плані ще гіршим за Зеленського". Чи спрацює фактор особистого знайомства та приязнених відносин Кличко та Трампа - питання відкрите. Проте наявні та майбутні корупційні скандали явно не дозволять Кличку на рівних конкурувати з Зеленським, а, як я вже казв, Трамп не любить лузеров та програвших. Подивимося.

Пан Порошенко намагається сповна використати "американське вікно можливостей" яке за час каденції Байдена відкривалося лише двічі - спочатку Петро Олексійович більше двох з половиною років мав повний бойкот від двохпартійного американського істеблішменту за свої відмови сприяти створення "об'єднаної української опозиції" під патронатом США, і зараз, після відмови Зеленського від впровадження політики "Невиїздного Порошенка". Петро Олексійович вдруге за час війни завітав до США з наміром встановлення тісних контактів з республіканцями та штабом Трампа після чотирьох років демократичного ігнорування своєї особи. Порошенко як політик досвідчений, а до того ж такий, який мав та має налагоджені контакти з американським лобістськими "фірмами", намагався "підвищити ранг" зустрічей які були заплановані. Чи спрацювали гроші? Частково, лише у двох випадках. Необхідного для себе рівня приймаючої сторони Петро Олексійович для себе не здобув, проте доволі вміло позиціонував себе на всіх зустрічах як єдину силу, яка зможе у майбутньому бути "Гальмом для авторитарного та корупційного правління Президента Зеленського". Порошенко також співпрацює з лобістами ще для того, щоби отримати запрошення на майбутню інаугурацію Трампа і там здійснити "коротку з ним зустріч". Шанси на це невеликі, проте вони є. Поганий фактор - Спецпредставник по Україні Келлог та Радник з Нацбезпеки Уолтц не вважають "ЄС" та Порошенко впливовою політичною силою яка може кинути виклик нинішній владі України на майбутніх виборах". Подивимося на розвиток подій. Я особисто впевнений у тому, що плани Петра Олексійовича здійсняться лише у малій частині, проте якщо він отримає таки запрошення на інаугурацію та буде мати зустріч з Президентом, то це суттєво підвищить його шанси стати у майбутньому "силою стримування якою будуть керувати американські національні інтереси".

Пан Зеленський ментально близький Президенту Трампу, проте з ним зіграли злий жарт його "передвиборчі коливання", коли наш Президент то "ліз у обійми" з Дональдом до пори, коли Байден не зняв свою кандидатуру на виборах, а потім так же стрімко побіг "обійматися" з Камалою Гарріс та "кинув" Трампа.. Я чітко знаю, що нашого Президента у Дональда вважають "сучім сином" та "флюгером", а Радник Уолтц не радить Трампу сприймати всерйоз його обіцянки та запевнення, та проводити до Зеленського "політику жорсткого примусу до дій". Ще більше хиткими позиції Зеленського перед новою адміністрацією робить маніакальна зацикленість у особі Ермака як единого від імені Зеленського переговорника у той час, коли у двохпартійному американському істеблішменті превалює думка що той уособлює у собі "нову українську корупцію". Вперт

ість Президента вже давно грає проти нього і після перемир'я він зможе отримати проти себе "об'єднаний американський фронт" який буде працювати проти його та його менеджерів і фактично здійснювати "жорсткий диктат" як у кадровому, так і у політичному питанні. Станом на зараз йде формування "системи стримання Зеленського" і про "довірливі стосунки" між Трампом та Зеленським мова не може йти априорі.

Маю надію на те, що я задовольнив цікавість підписників котрі питали мене - "на кого можуть поставити американці на наступних виборах". Писав чесно, писав коректно, про розвиток подій на "американському фронті" наших політиків буду повідомляти по мірі надходження інформації.

Трохи по обстрілу. Відбилися посередньо, гірше ніж минулого разу. Ціллю в основному була енергетика яка живить нашу оборонну промисловість у індустріальних центрах України. Критичних уражень немає. Але американці виявилися стовідсотково праві коли прогнозували кількість можливих обстрілів нашої енергетики до Нового Року. Виблядки дочекалися вчорашньої заяви Укренерго про закінчення ремонтів після минулих обстрілів та вдарили знову. Критичного немає нічого, американці попереджають про можливість ще трьох обстрілів протягом січня - початку лютого. Побачимо - чи вгадають і цього разу.

Гарного святкового та тихого вечора. Завтра буде "залишок зведених передноворічних новин". Цікавих обмаль, але три є. До зустрічі