Поїздка до Києва.
Кілька важливих і перспективних зустрічей з приводу наших великих проектів. Але багато хто хоче поговорити про вибори.
При цьому, у декого горять очі, вже в календарі розписані дати "на весну" і люди щиро не розуміють, чому ти не проявляєш ентузіазму з приводу їхнього ентузіазму.
У декого очі втомлені і заклопотані поточними викликами, але люди відчувають тягар відповідальності. Бо на них багато хто розраховує і логічно підштовхує: "Так а що, війну колись виграємо, а потім на вибори покидьки прийдуть готовенькими, а правильні люди - ні".

А потім зустрічаємось з керівником однієї з дронових шкіл. Хлопчина мав серйозну кар'єру і закордонний проект, де міг спокійно сидіти. Але повернувся. Є діючим військовослужбовцем з неабияким досвідом, а потім підрозділ відрядив вчити пілотів. Не лише для себе, а й для інших підрозділів, бо розуміють потребу. Проте хлопець регулярно повертається попрацювати на фронт хоча б на тиждень. Каже, важливо розуміти, що змінюється, щоб давати актуальні знання. І потім трохи соромлячись зізнається: "А взагалі, я просто почав отримувати задоволення, коли їх вбиваю"