Як відомо, один з топів обговорення- події в Грузії. В Україні, може як ніде в світі, близько до серця сприймають ті процеси. Що й зрозуміло, схожі історичні процеси та й банальна симпатія між народами.
Хоч, не хоч, а приходиться обговорювати: чи не виникне у нас аналог Бінзіни...звісно, не через рік-два, а, хай, через 10-15?
Що я, ось прямо на цей момент думаю\міркую. Два основних запобіжника: хай звучить банально-Український народ .Не тільки Історія, але й сьогодення постійно підтверджує його знаходження на перших щаблях світової ієрархії якості. І перш за все , тому що він може не благадаря, а всупереч. Ну й друге: різниця стану суспільств. В Грузії такій відкат до , скажім, контрреволюції це швидкі реформи в часи Міши, суспільство не встигло переварити, перерости. В Україні ці зміни проходять більш тягло, не так рвучко й тому, надіємось, організм встигає адаптуватись- не буде відторгнення як чогось чужорідного.
Але є й тривожні фактори. Перше: оті тенденції, особливо в східній Європі, коли народи купляються на вал популістів з простими рішеннями складних проблем. І Друге: От хоч би, для прикладу, читаючи Футвол вже не дивуємось звідки з"являються аналоги Кахабера( які шукають виправдання своєї російської повістки Мішою/Пєтєю/Зєлєю), нада визнати, це не унікальне явище, нада мати це на увазі.