Павлюченко! Не на часі! Начитався Шарія, зрада!


БАНДЕРІВЕЦЬ НА СЛУЖБІ ДЯДЕЧКА СЕМА:
РЕАЛЬНА УКРАЇНА. КРИЗА ТА ВИХІД З НЕЇ. ВЛАДА.

Що робити з Україною на думку наших заокеанських та європейських партнерів, викладено мною у статтях "Що Пані Пріцкер нам готує". І з реформою держуправління, і з підготовкою кадрів, і з розбудовою партій, і з кадровим відбором усіх рівнів де у конкурсних комісіях буде виключне право обрання кандидатів у закордонних представників - описано все загальне. Питання - хто все це буде впроваджувати в життя? Чинна влада по своїй волі? Абсолютно виключено.

З цим все не просто погано з огляду внутрішньополітичної ситуації в Україні - дуже погано. Не буду розписуватися за всіх союзників, але США чудово розуміють нашу майбутню післявиборчу перспективу. При умові проведення виборів по скороченій програмі та одразу після припинення бойових дій переможе чинна влада. І не тому що її люблять - на думку переважної більшості населення інші ще гірші. Зараз рейтинг Зеленського вперше став менше антирейтинга - 34 проти 52х при тому, що "Ні при яких обставинах не проголосують за Зеленського" вже 43 відсотки - рекордний показник за весь час його правління. Біда у тому, що альтернативи чинній владі немає і в першу чергу з-за позиції наших союзників. АП Байдена досі відмовляється "дати старт" побудові перших реальних партій (партії на перших порах) західного типу в Україні. Причина, як на мене, дещо натягнута на глобус, але... Американці вважають що Україна під час війни знаходиться у дуже вразливому стані, що внутрішньополітична стабільність ледь тримається в умовах подвійних атак на неї з боку рф з однієї сторони, і з боку влади, котра вимушена приймати вкрай непопулярні рішення, з іншої. Дати старт створенню реальної опозиції - остаточно підірвати авторитет влади та поставити під загрозу стійкість України під час війни. Все поставлено на паузу і чекає перемир'я. В таких умовах, зважаючи на майбутню скорочену передвиборчу кампанію, Президентом майже напевно стане Зеленський, а у Раді буде сформована "ширка" - широка коаліція з "Слуг" та їх проксі, котрі неодмінно з'являться вже скоро, та деяких "старих дуп" типу Батьківщини та колишніх "За Майбутнє". Монобільшості вже не буде. При умові старту прозахідного проекту взимку, в Раду можливо буде завести невелику фракцію від "Третьої сили" з прицілом на наступні вибори, але нічого там вона вирішувати не буде. Що робити? Як примусити владу проводити реформи та приймати вірні рішення які наблизять нас до приєднання до трансатлантичної спільноти?

На думку спеціалістів з профільного відділу Держдепу, і ця думка панівна що у нинішній АП Байдена, що була панівною під час попереднього президентства Трампа, основою політики США по відношенню до української влади повинен стати жорсткий примус до дій з абсолютним контролем за процесами з боку "інспекторських місій" які вчерне вже сформовані ЄС та США. Україна жорстко поставлена у "стойло" "Безпековими договорами" та оплутана кредитними лініями - будь яка майбутня українська влада вимушена буде приймати необхідні рішення, бо у іншому випадку залишиться голою у плані безпеки - гроші по "Безпековим" виділяються на рік і фінансування може бути у бідь який час перекрите. Водночас з України у будь який час можуть почати стягувати борги та перекрити бюджетну підтримку. При тому Держава буде мати можливість їх часткового, а в результаті успішності реформування і повного, зписання кредитів наданих по міждержавним договорам. Перекриття ж фінансування Україні гарантовано обвалить будь яку владу - ми банкрути які животіють виключно милістю західних грошей та їх військової допомоги. Будуть поставлені "маячки досягнення результатів", оголошені дед-лайни щодо строків виконання тих чи інших реформ. Не виконати - перерізати фінансування, причому зараз створюється піврічна система перегляду звершень української влади по підсумках якої буде прийматися рішення про продовження, чи не продовження фінансування. Це консолідована позиція ЄС та США, останні взагалі пропонували щомісячний перегляд дій української влади, але відмовилися від цієї ідеї з-за складності завдання.

Якщо відкинути казуістику з "повагою до
суверенітету" та іншим дипломатичним реверансам, ми будемо мати зовнішнє управління середньої жорсткості з одночасним "підтягуванням" внутрішньополітичної системи, партійної зокрема, до загальноєвропейського рівня. Що з цього вийде - побачимо. При обранні Трампа "центр примусу" скоріш за все переміститься до ЄС, але він нікуди не зникне.

Все вищезгадане можливе буде втілити у життя тільки після перемир'я, бо під час війни союзники стовідсотково не підуть на вищезгадані демарші по результатам дій нашої влади - Україна не повинна програти і не може втратити внутрішньополітичну стабільність коли воює.

Ну а я особисто при думках про створення майбутньої "Третьої сили" завжди згадую свого улюбленого Булгакова з його описом появи Петлюри.
"Так вот-с, нежданно-негаданно появилась третья сила на громадной украинской шахматной доске. Так, плохой и неумелый игрок, отгородившись пешечным строем от страшного партнера (к слову говоря, пешки очень похожи на немцев в тазах), группирует офицеров около игрушечного короля. Но коварная ферзь противника внезапно находит путь откуда-то сбоку, проходит в тыл и начинает бить по тылам пешки и коней и об’являет страшные шахи, а за ферзем приходит стремительный легкий слон — офицер, подлетают коварными зигзагами кони, и вот-с, погибает слабый и скверный игрок — получает его деревянный король мат". Чи отримає мат наша влада - будемо бачити. Все в наших руках.

Далі остання частина про реформу війська.