По обидва боки берлінської стіни була Німеччина. Так, з різними режимами і різним баченням світу, однак німці залишались німцями з обох сторін.

В обидвох Кореях продовжують жити корейці. Так, за десятиліття розділення - це вже і фізично і мовно стають різні, але втім, все одно - корейці.

У випадку, розділення України, по будь якій лінії, окрім державного кордону, треба відверто говорити: не буде двох Україн. Буде московія, і буде Україна.
Буде московія, де путін, укріпивши свою владу,, почне відновлювати військовий потенціал, і буде Україна в руїнах - політичних, економічних, демографічних.

Так, зберегти бодай частину України, зберегти людей, відновити економічний потенціал, остаточно влитись в Західні структури - краще, як безнадійно (на жаль, в сьогоднішньому нашому потенціалі - безнадійно) битись за кордони 91 року, втім, навіть для здійснення такого варіанту, попри волі українського народу, треба спершу мати:
1. Чітке рішення Заходу про остаточну інтеграцію України в ЄС і НАТО.
2. Рішення московії, що на окупованих територіях їх захсцянки закінчено.

Ви десь бачили хоч натяки на такі рішення? НІ. Звучить якраз протилежне.

Всі ці безконечні, заяви, статті, обговорювання - димова завіса, котра створюється для створення ілюзії: українці готові поступитись територіями в обмін на вступ до НАТО.
Морквина перед ослом, котрого ведуть на забій :(

А хтось справді думає, що якби все було настільки безнадійно, то нас би питали? Та нас би просто поставили перед фактом: віддайте території. Зброї ми більше не дамо.

Наразі ситуація така, як була на Майдані в 14 році: хто простоїть на годину довше, той і переможе.

СССР впав саме в той час, коли нас активно закликали залишатись в ньому...

Встоїмо!

Слава Україні!

Парубій