Зараз усі тягають цю фотку хвоста іранської ракети "що не розірвалась". Давайте розберемось що це насправді.

По-перше, якщо поглянути на мапу, можна помітити, що від Ірану до Ізраїлю не так вже й близько, тому ракета мала мати дальність понад 1000 км (ближче до 1500 км). Ракети такої дальності відносяться до ракет середньої дальності, тобто перед нами - БРСД.

Для БРСД (і ракет більшої дальності) доволі типовим рішенням є відокремлювана головна частина, бо порожній ракетний ступінь створює непотрібний опір при входженні в атмосферу і полегшує її виявлення і перехоплення. Тому його скидають, і ви бачите саме скинутий відпрацьований ракетний ступінь. Головна частина могла упасти в сотні кілометрів від цього місця.

Зверніть увагу на діаметр ступеня: він доволі невеликий, що в поєднанні з дальністю натякає на те, що ракета - твердопаливна. Тому, цей ступінь і мав вціліти: на твердопаливних ракетах корпус достатньо товстий, щоби витримати високий тиск газів всередині.

Також зверніть увагу на форму стабілізаторів і те, що їх - один комплект. Проаналізувавши зображення наявних іранських ракет, я дійшов висновку, що перед нами - відпрацьований ступінь твердопаливної БРСД Kheibar Shekan (https://en.wikipedia.org/wiki/Kheibar_Shekan) з дальністю 1450 км і відокремлюваним маневруючим бойовим блоком або якась її модифікація. Інші іранські ракети або не підходять по дальності, або мають інші пропорції, або мають додатковий комплект стабілізаторів перед основними.

Ці ракети вже принаймні двічі застосовувались цього року:
15 січня 4 ракети були застосовані проти цілей в Сирії
14 квітня 110 ракет були запущені по Ізраїлю, лише 6 з них прорвали ізраїльську ППО

За останніми даними, сьогодні було випущено 181 ракету.